Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

при секретарі: Сторчоус Н.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в місті Києві ради, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища міста Києва, Управління державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи –Товариство з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) "Кленекс", ТОВ "Крамал", про визнання нечинними і скасування рішень та розпоряджень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2007 року, -

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, який в подальшому змінювала і уточнювала, просить визнати незаконним та скасувати п.7 розпорядження Київської міської державної адміністрації №2048 від 17.12.1997р. "Про залучення інвесторів до реконструкції горищ під мансардні приміщення в м.Києві", п.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації №373 від 11.03.2003р. "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 17.12.1997р. №2048 та від 23.11.1998р. №2289 "Про залучення інвесторів до реконструкції горищ під мансардні приміщення в м.Києві""в частині надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації та реконструкцію будинку №4 по пров.Козловського, в м.Києві". Позивач ОСОБА_1 просить також визнати незаконним та скасувати дозвіл Управління державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва на виконання будівельних робіт №1136-Пч/Р від 02.09.2004р., поновивши їй строки звернення до адміністративного суду з позовом.

В обґрунтування позову заявниця вказувала, що вона є співвласником АДРЕСА_1. 24.03.2003р. з листа Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №С-2601 їй стало відомо, що оскаржуваним розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.12.1997р. №2048 (зі змінами внесеними розпорядженням від 11.03.2003р. №373) дочірньому підприємству зі стовідсотковим іноземним капіталом фірмі "Кленекс"було надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію будинку №4 по провулку Козловського шляхом надбудови мансардних поверхів у двох рівнях для розміщення житла. Вказані розпорядження були прийняті на виконання інвестиційного контракту №13, укладеного 23.03.1998р. між ДП фірмою "Кленекс" і Старокиївською райдержадміністрацією.

Відповідно до рішень Київської міської ради від 30.01.2001р. №162/1139 (ra0162023-01) "Про адміністративно-територіальний устрій міста Києва" від 27.04.2001р. №280/1257 (ra0280023-01) "Про межі нових адміністративних районів міста Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно територіальної реформи"із змінами від 29.11.2001р., будинок №4 по провулку Козловського був зазначений у переліку об’єктів комунальної власності та переданий Печерській районній у місті Києві раді, яка своїм рішенням від 13.06.2002р. за №33 затвердила перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва до якого ввійшов і вказаний будинок.

Згідно довідки БТІ від 06.12.2005р. за №4085 на час прийняття Печерською в місті Києві радою рішення від 13.06.2002р. №33 всі житлові приміщення вже знаходились у приватній власності громадян. Нежитлові приміщення у власності не зареєстровано.

Виходячи з приписів ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"від 19.06.1992р. №2482-ХП, положеннями частин 2 та 3 якого передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою; допоміжні приміщення окремо приватизації не підлягають, та згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 (v004p710-04) (про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), позивач вважала, що після приватизації квартир допоміжні приміщення не можуть залишатися в комунальній власності, оскільки переходять у спільну власність власників та співвласників житлових приміщень будинку.

Всупереч цьому, Київська міська державна адміністрація 11.03.2003р. прийняла спірне розпорядження №373, яким було змінено пункт 7 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.12.1997р. №2048 внаслідок чого ДП фірмі "Кленекс"було надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації та реконструкцію згаданого будинку шляхом надбудови мансардного поверху у двох рівнях для розміщення житла за умов, визначених власником будинку в інвестиційному контракті.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва інвестору ДП "Кленекс"відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №383 від 09.12.1998р. було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №1136-Пч/Р від 02.09.2004р. з реконструкції горища з надбудовою мансардного поверху у двох рівнях для розміщення житла за вищевказаною адресою та 17.08.2005р. продовжено дію цього дозволу на один рік.

ОСОБА_1 вважала, що прийняття відповідачами зазначених рішень призвело до порушення її прав та охоронюваних законом інтересів, внаслідок чого їй створено перешкоди в реалізації права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном, як співвласнику будинку, створено перепони для реалізації конституційного права на житло, гарантованого ст. 47 Конституції України, просила суд позовні вимоги задовольнити.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.02.2007р., в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської міської державної адміністрації №2048 від 17.12.1997р. та №373 від 11.03.2003р., суди виходили з того, що представник третьої особи –ТОВ "Кленекс"наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем без поважних причин строку звернення з позовом до суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Вирішуючи спір в частині, що стосується дозволу Управління державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва на виконання будівельних робіт №1136-Пч/Р від 02.09.2004р. суди дійшли висновку, що такий правомірно видано на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.12.1997р. із змінами, внесеними в нього 11.03.2003р., яке незаконним не визнано, а тому відсутні підстави для його скасування.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.2006р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23.02.2007р. в зв’язку з порушенням судами норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення у даній справі, суди попередній інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, з обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) , справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень, згідно з п.7 ч.1 вищезгаданої статті КАС України (2747-15) , –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з реалізацією сторонами прав співвласників АДРЕСА_1.

Оспорювані розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.12.1997р. №2048 та від 11.03.2003р. №373 не є рішенням суб’єкта владних повноважень у сфері реалізації управлінських функцій, перегляд яких віднесено до компетенції адміністративних судів. За своїм змістом і правовим характером, з урахуванням залучення до участі на добровільній, договірній основі владно не підпорядкованої юридичної особи –ДП "Кленекс", вищезгадані рішення мають всі ознаки реалізації права власника на користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч.6 ст. 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади неприпустиме.

Між сторонами у цій справі існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, незаконних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 157, 221, 223, 228, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2007 року – скасувати .

Провадження в адміністративній справі – закрити .

Справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в місті Києві ради, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища міста Києва, Управління державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи –ТОВ "Кленекс", ТОВ "Крамал", про визнання нечинними і скасування рішень та розпоряджень, - повернути до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.