К-10300/07 Про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення про сплату ПДВ - 06.08.2009 Прийняття

У вересні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольська ОДПІ №0000732342/0/10072 від 13.03.2006р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що доходи від здійснювані ним послуги з помолу зерна та з подачі поливної води правомірно віднесені підприємством доходів від реалізації сілськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, що відповідає п.6.5 Методичних рекомендацій Методичних рекомендацій по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №419 від 29.12.2002р..

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007р., було задоволено позовні вимоги ТОВ "Мале зрошення". Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольська ОДПІ №0000732342/0/10072 від 13.03.2006р..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних матеріалів справи дійшов висновку, що надання послуг позивачем по помолу зерна та постачанню паливної води слід кваліфікувати як послуги, які належать до сільськогосподарського виробництва, а не до допоміжних виробництв. За таких обставин суди дійшли висновку, що суми податку на додану вартість (надалі – ПДВ) нараховані або сплачені позивачем у зв’язку з наданням вказаних послуг правомірно віднесені не до декларації з ПДВ по розрахункам з бюджетом, а до пільгової декларації №2 "рослинництво".

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Податковим органом було проведено виїзну плановудокументальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., про що складено акт №424/231.30888089 від 01.03.2006р..

Перевіркою було встановлено, що основні засоби першої групи, придатні для виконання послуг по подачі води і по помолу зерна на балансі ТОВ "Мале зрошення" відсутні. Для надання вказаних послуг підприємством використовувався цілісний майновий комплекс орендований у об’єднання співвласників ЦМК згідно з угодою оренди від 29.10.2001р.. А також, для перевірки позивачем було надано дозвіл Державного управління екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області від 10.07.2002р. №00709 на спеціальне водокористування, згідно з яким підприємствудозволено користуватись водою для зрошення поля площею 104га та присадібних ділянок площею 84га з використанням насосної станції розташованої у півленно-західній частині смт Чевоногригорівка.

В ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що підприємством надавались послуги фізичним особам по помолу зерна, яке є власністю цих фізичних осіб, на орендованому обладнанні, а отже – податковий орган встановив що зазначені послуги є допоміжним виробництвом. А послуги по подачі поливної води фізичним особам та садівним товариствам надавались позивачем із залучення орендованого обладнання, що не є послугами з експлуатації іригаційних систем, а є виконанням допоміжних робіт – водопостачанням.

Висновками зазначеної перевірки встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.6.3.1 Методичних рекомендацій по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №419 (v0419555-02) від 29.12.2002р., ст.1 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (271-99-п) , в результаті чого занижено податок на додану вартість на 15123,54грн..

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732342/0/10072 від 13.03.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 22930,80грн. у т.ч. 15056,50грн. основного платежу та 7874,30грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури апеляційного узгодження прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732342/1/8962 від 18.05.2006р. у якому сума зобов’язання залишилась незмінною.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надавались послуги, які є послугами у сільському господарстві (в рослинництві – класифікатор КВЕД 01.41.0), а крім того, послуги з подачі поливної води (експлуатація зрошувальної системи) є одним з основних видів діяльності позивача, тобто позивач набув право використовувати спеціальний режим оподаткування, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону зупинено до 01.01.2006р. в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, положення п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" спрямовані на стимулювання сільськогосподарського товаровиробника на виробництво сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 2 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (271-99-п) , дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, що зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до п.п.6.3.1 п.6.3 п.6 Методичних рекомендацій по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №419 (v0419555-02) від 29.12.2002р. – доход (виручка) від реалізації продукції допоміжних виробництв і промислів (газо-, тепло-, електро-, водопостачання … та інше), крім продукції переробки власних сільгосппродуктів, перенесену з графи 6, код рядка 0250 форми №50-сг., зазначають у рядку 3.1 Розрахунку визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства.

А отже, послуги, які надаються підприємством фізичним особам по помолу зерна, що є власністю цих фізичних осіб, не пов’язані із сільськогосподарським виробництвом та переробкою власної сільгосппродукції, а послуги, що надаються позивачем садівним товариствам по подачі поливної води відносяться до діяльності, яка пов’язана із водопостачанням і мають зазначатись у рядку 3.1 Розрахунку визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства.

Таким чином, доводи податкового орагну про неправомірне користування позивачем пільгою, передбаченою п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" при оподаткуванні операцій з поставки послуг по помолу зерна, що не є власністю позивача, та послуги по подачі поливної води є обґрунтованими, оскільки одержана позивачем за виконання цих послуг виручка не є виручкою від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, сировини та продуктів її переробки, в значенні вжитому у наведеній нормі Закону.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дали їм неналежну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області – задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 року – скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале зрошення" до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000732342/0/10072 від 13.03.2006р. – відмовити.