Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області на постанову господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року у справі за позовом Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та застосування економічних санкцій,-

У червні 2007 року Тернопільська міська санітарно-епідеміологічна станція звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та застосування економічних санкцій.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року, позовні вимоги Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції задоволено в повному обсязі.

На судове рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (1351-2003-п) затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

При визначені тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10% та податок на додану вартість -20 % згідно чинного законодавства (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).

Відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання .

Частина 1 статті 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ч. 4 ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. № 4004 оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється за тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Отже, суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення безпідставно мотивували їх тим, що відповіддю Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 в якій зазначено, що до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови №1351 (1351-2003-п) , необхідно додавати ПДВ, оскільки Державна податкова адміністрація України, даючи відповідь, виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених постановою № 1351 (1351-2003-п) , ПДВ не включено. Крім того, відповідно до підпункту "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем порушено вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області задовольнити.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та застосування економічних санкцій відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .