Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 26 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення недоплаченої щорічної допомоги,

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2004, 2007 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача в 2004, 2007 роках та зобов'язати здійснити доплату недоотриманої суми разової грошової допомоги.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 26 травня 2008 року позов задоволено в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року скасовано постанову Первомайського міського суду Луганської області від 26 травня 2008 року і ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та апеляційної інстанції повністю, відповідач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить спірні рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на 2004, 2007 роки.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив строк на звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, щодо стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. При цьому позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк звернення до суду, оскільки на цьому не наполягала жодна із сторін. Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а тому виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2004, 2007 роках повинні здійснюватись у розмірах, передбачених вказаним законом.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учаснику бойових дій.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2004 року і в квітні 2007 року, - положення законів України про Державний бюджет України були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області задовольнити.

Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 26 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.