К-42561/09-С Про визнання недійсним та скасування рішення - 11.02.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення,

05 грудня 2008 року Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось з позовом до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення № 2057 від 04 серпня 2008 року про накладення штрафу та пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що проведеною позаплановою перевіркою виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було виявлено прострочення сплати ним страхових внесків. Відповідно до результатів перевірки на позивача згідно з ст. 30 Закону України від 18 січня 2001 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"було накладено штраф та нараховано пеню. Проте сума недоїмки, на яку було нараховано штраф, не є несплаченими страховими внесками, а є коштами витребуваними позивачем у Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для покриття власних витрат. За таких підстав застосування до позивача штрафу відповідно до ст. 30 Закону України від 18 січня 2001 року Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'є незаконним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2008 року виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено позапланову перевірку Вагонного депо "Маріуполь"ДП "Донецька залізниця", за результатами якої складено акт.

Перевіркою встановлено, що в червні 2008 року позивачем було направлено лист з вимогою відшкодувати суму витрат, проведених ним за звітний період, у сумі 158 688 грн 40 коп. (66 171 грн 12 коп. - борг фонду, 92 517 грн 28 коп. - очікувані витрати на виплату допомог по тимчасовій непрацездатності за червень 2008 року) без врахування очікуваного розміру страхових внесків за червень 2008 року; внаслідок того, що страхувальником не було враховано очікуваний результат сум нарахованих страхових внесків, а також в результаті несвоєчасного повернення надміру отриманих коштів, перерахованих 27 червня 2008 року, у позивача з 28 червня 2008 року виникла заборгованість в сумі 78 109 грн 35 коп.

Рішенням виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 2057 від 04 серпня 2008 року на позивача відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"накладено штраф у розмір 39 054 грн 68 коп. та 611 грн 00 коп. пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що висновки судів є передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Згідно із п. 6.8. Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р. № 16 (v0016503-01) , страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до Фонду не покриває фактичних витрат з виплати допомоги.

Пунктом 6.9. Інструкції (v0016503-01) передбачено, що якщо витрати, проведені страхувальником-роботодавцем, за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.

Якщо ж витрати не можуть бути покриті страховими внесками і в наступному кварталі, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату в наступному кварталі, відшкодовується страхувальнику-роботодавцю органом Фонду після одержання від нього звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за минулий квартал.

Відшкодування страхувальнику-роботодавцю суми перевищення над сумою страхових внесків у випадках, коли належна сума страхових внесків не покриває витрат, може провадитись і до одержання звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП при обов'язковому поданні довідки-розрахунку за підписом керівника, головного бухгалтера, завіреної печаткою підприємства.

Відшкодування здійснюються органом Фонду шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок страхувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.

На підставі системного аналізу вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості, яка виникла у позивача за своєю правовою природою є недоїмкою по сплаті страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому заперечення позивача в цій частині є безпідставними.

Разом із тим, за змістом ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"страхувальник несе відповідальність у вигляді штрафу та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи, оскільки ними не було встановлено строк, в межах якого страхувальник повинен був здійснити розрахунки по сплаті страхових внесків з страховиком.

Суди не надали правової оцінки та не з’ясували, чим обґрунтовані доводи відповідача відносно того, що заборгованість позивача виникла саме 28 червня 2008 року, а відтак не перевірили правомірність нарахування йому штрафних санкцій саме з цієї дати.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.