Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплачених сум щорічної допомоги, відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивачка зазначила, що їй, як члену сім'ї померлого ветерана війни, відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що такі виплати в 2005 році їй не проводились, а в 2006, 2007 роках проводилися не в повному обсязі, позивачка просила визнати неправомірними дії відповідача в частині невиплати їй в 2005 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та в частині зменшення таких виплат у 2006, 2007 роках, стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги у розмірі 5 245 грн. 30 коп. та 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 23 травня 2008 року позов задоволений частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати у 2005 році та недоплати у 2006, 2007 роках позивачці щорічної допомоги до 5 травня; стягнуто з відповідача на користь позивачки 5 245 грн. 30 коп. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05 травня; в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року постанову Брянківського міського суду Луганської області від 23 травня 2008 року скасовано, позов задоволено частково: визнано відмову відповідача у доплаті позивачці щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік- неправомірною; стягнуто з відповідача на користь позивачки недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в сумі 1 900 грн. 30 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подала касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Заперечень не надійшло.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати в 2005 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та зменшення таких виплат у 2006, 2007 роках, стягнення з відповідача недоплаченої суми допомоги у розмірі 5 245 грн. 30 коп., з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково; в частині стягнення моральної шкоди - залишенню без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім'ї померлого ветерана війни.

Частиною 5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" членам сім'ї померлого ветеран війни передбачена виплата щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги членам сім'ї померлого ветерана війни в розмірі 130 грн. 00 коп.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виплата цієї допомоги визначена в розмірі 130 грн. 00коп.

Згідно з п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено дію ч. 5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. Статтею 29 цього Закону встановлено, що у 2007 році щорічна разова допомога відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, виплачується в розмірі 150 грн. 00 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виплата вказаної допомоги в 2005 році позивачці не проводилася; в подальшому виплата проводилась в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки, а саме: в 2006 році - 130 грн. 00 коп., в 2007 році - 150 грн. 00 коп.

Суди попередніх інстанцій в цій частині по різному вирішили даний спір.

Проте з висновками судів не можна погодитись.

Судами правильно зазначено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня члену сім'ї померлого ветерана війни.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки, не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) про встановлення розмірів щорічної грошової допомоги, не приймаються судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується позовних вимог за 2005 рік, то в цій частині вони підлягають задоволенню частково.

Як зазначалося вище, статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги членам сім'ї померлого ветерана війни в розмірі 130 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що в 2005 році такі виплати позивачу не проводилися.

Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

В порушення положень с. 15, ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідач не провів відповідні виплати позивачу, тому такі його дії є неправомірними, і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується суми, яка повинна бути нарахована і виплачена позивачу, то суд касаційної інстанції виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин між сторонами у 2005 році одночасно діяли положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) і Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

В даному випадку таким законом є Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , яким передбачена виплата в сумі 130 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 23 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати в 2005 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та зменшення таких виплат у 2006, 2007 роках, стягнення з відповідача недоплаченої суми допомоги у розмірі 5 245 грн. 30 коп. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2005 році.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2005 рік відповідно до положень статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

В задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2006, 2007 роках, стягнення з відповідача недоплаченої суми допомоги у розмірі 5 245 грн. 30 коп. відмовити.

В іншій частині Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 23 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.