ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 року м. Київ
№ К-2211/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим
на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006
у справі № 2-4/10791-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудінвест"
до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ від 12.05.2006 № 0000692301/3 про визначення ТОВ "Кримбудінвест" податкового зобов‘язання за платежем з податку на додану вартість в загальній сумі 24008,40 грн, в тому числі 18468,00 грн – основний платіж, 5540,40 грн – штрафні санкції.
Судові рішення вмотивовані тим, що відповідно до частини 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого / у зв’язку з придбанням /спорудженням / основних фондів, що підлягають амортизації, не ставиться в залежність від строків введення в експлуатацію основних фондів, а обумовлюється фактом сплати /нарахування/ таких витрат у зв‘язку з придбанням або спорудженням основних фондів, призначених для використання у господарській діяльності.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за ІV квартал 2004 року позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 18468,00 грн, сплачений у зв’язку з придбанням підрядних та субпідрядних будівельних робіт по реконструкції спального корпусу турбази в смт Чорноморське. Вказані роботи були придбані товариством з наміром використання у власній господарській діяльності, одним із основних видів якої є туризм, по реконструкції турбази, строк введення в експлуатацію якої припадав на інший податковий період, ніж період придбання робіт. Понесення витрат по зазначеним господарським операціям підтверджується платіжними дорученнями від 28.12.2004 № 94 на суму 100000,00 грн, в тому числі ПДВ-16666,60 грн, та від 28.12.2004 № 95, № 96 на суму 10808,40 грн, в тому числі ПДВ- 1801,40 грн., виставлених на користь ВАТ "Південьстальмонтаж" та МПП "Зовік" відповідно.
Згідно преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону, що діяла до 1 червня 2005 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; придбання; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом.
За визначенням цього ж підпункту, яке відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується і для цілей цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до пункту 4 Положення / стандарту / бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (z0288-00) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509 (z0288-00) , / з наступними змінами і доповненнями / основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання / експлуатація / яких більше одного року / або операційного циклу, якщо він довший за рік/.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції / пункт 5 Положення /.
Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об’єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.
Відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що придбання підрядних та субпідрядних робіт по реконструкції спального корпусу турбази позивачем фактично свідчить про спорудження основних фондів, витрати по яким підлягають амортизації.
А відтак за встановленого в судовому процесі факту понесення позивачем витрат у зв'язку зі спорудженням основного фонду, що підлягає амортизації, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірне включення позивачем до податкового кредиту за ІV квартал 2004 року податку на додану вартість, сплаченого виконавцям вказаних робіт, безвідносно до строку введення спального корпусу турбази в експлуатацію, та про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006– без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.І.
підпис Костенко М.І.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Відп.секретар А.О.Патюк