Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006

у справі № А-18/35 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом приватного підприємства "Нивала"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006, позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 04.10.2005 № 0006212312/0 про визначення приватному підприємству "Нивала" податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 63623,00 грн., в тому числі 42415,00 грн. - основний платіж та 21208,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції; від 31.10.2005 № 0006232312/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9128,00 грн., в тому числі 6085,00 грн. - основний платіж та 3043,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт відображення ПП "Нивала" в регістрах бухгалтерського обліку грошових коштів у сумі 134128,00 грн., перерахованих на банківський рахунок позивача СПД ОСОБА_1. в грудні 2003 року, на рахунку 40 "Статутний фонд" та на недоведеність ДПІ факту використання квартири, придбаної позивачем та взятої на баланс як основний фонд вартістю 30725,00 грн., не у виробничих цілях. З огляду на ці обставини суди визнали неправомірними дії відповідача щодо збільшення суми валового доходу в податковому обліку підприємства за 2003 рік на 134128,00 грн. як на суму безповоротної фінансової допомоги; щодо збільшення сукупного валового доходу за І квартал 2005 року на 400,00 грн., амортизаційних відрахувань на балансову вартість квартири, та щодо виключення із суми податкового кредиту, задекларованої підприємством за березень 2005 року, на 6085,00 грн., що складає податок на додану вартість, нарахований в ціні квартири.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 ст. 4 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

За визначенням підпункту пункту 1.28 ст. 1 цього Закону інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою ( підпункт 1.28.2 цього пункту ).

Господарська операція передбачає визначеність об'єкту ( предмету ), стосовно якого вона здійснюється. В разі коли господарська операція заключається в обміні повинні бути визначенні об'єкти такого обміну. Для прямої інвестиції, як господарської операції, такими об'єктами будуть кошти ( майно ), з одного боку обміну, та корпоративні права - з другого боку.

Як свідчать наявні у справі докази, статут ПП "Нивала" в редакції, затвердженій засновником підприємства 08.11.1991, чинній станом на грудень 2003 року, не містив положень щодо розміру статутного фонду підприємства. Засновником підприємства, як передбачено статутом, виступив громадянин ОСОБА_1

Переуступка прав засновника іншій особі можлива лише за рішенням засновника підприємства, якщо інше не встановлено законом. Оскільки права засновника обумовлюються передачею ним майна підприємству, рішенням засновника визначається розмір цього майна, яке і складає статутний фонд ( капітал ) підприємства.

Судом встановлено, що на банківський рахунок ПП "Нивала" в грудні 2003 року від СПД ОСОБА_1. поступили грошові кошти в загальній сумі 134128,00 грн. з призначенням платежу "внесок в статутний фонд".

Визнаючи вказані грошові кошти прямою інвестицією, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перерахування коштів здійснено за рішенням засновника підприємства. Разом з тим, таке рішення у справі відсутнє, а позивач не посилається на нього на підтвердження своїх доводів. У справі відсутні також докази, які б свідчили про зміну складу засновників ПП "Нивала" чи підтверджували наявність угоди між СПД ОСОБА_1. та ОСОБА_2. стосовно підстав для перерахування грошових коштів як внеску до статутного фонду та особи, яка внаслідок цього стане власником корпоративних прав відповідної вартості.

У зв'язку з цим висновок суду про отримання ПП "Нивала" прямої інвестиції в сумі 134128,00 грн. не може вважатися таким, що ґрунтується на повно встановлених обставинах справи.

А відтак ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 04.10.2005 № 0006212312/0 про визначення приватному підприємству "Нивала" податкового зобов'язання з податку на прибуток підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині позовних вимог.

Що ж стосується висновку суду про правомірність включення позивачем до податкового кредиту в декларації за березень 2005 року ПДВ в сумі 6085,00 грн., нарахованого в ціні придбання квартири, то цей висновок відповідає чинному законодавству.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (2505-15) , чинній на дату подання позивачем податкової декларації за березень 2005 року до податкового органу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи доводи позивача про придбання квартири з метою використання як адміністративне приміщення, які не були спростовані з наданням відповідних доказів відповідачем, суд обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на податковий кредит у сумі 6085,00 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 04.10.2005 № 0006212312/0; справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.