Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2007

у справі № 26/171а господарського суду Донецької області

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання незаконними дій та визнання недійсними рішень

Постановою господарського суду Донецької області від 11.10.2006 позов задоволено: визнано незаконними дії посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо проведення перевірки СПД ОСОБА_1., що оформлена актом перевірки від 19.09.2005 № 05640537/2343; визнано недійсними рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій від 06.03.2006 № 0000372343/0-3087/10/23-213 у розмірі 1514,25 грн. та № 0000382343/0/3088/10/23-213 у розмірі 3400,00 грн. на підставі абзацу 5 частини 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2007 постанову суду першої інстанції скасовано частково; позов про визнання недійсним рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій від 06.03.2006 № 0000372343/0-3087/10/23-213 у розмірі 1514,25 грн. залишено без розгляду з підстав ненадання позивачем в судовому процесі зазначеного рішення; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок судів першої інстанцій та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт здійснення ДПІ у Київському районі м. Донецька перевірки позивача з метою контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу без дотримання вимог ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( Закон № 509-ХІІ (509-12) ), а також висновком про відсутність у ДПІ повноважень на притягнення суб'єктів підприємницької діяльності до встановленої законом відповідальності за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) ( Закон № 481/5­ВР ).

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені по справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій статей 8, 9, 11, 11-2 Закону № 509-ХІІ, статті 17 Закону № 481/5­ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну. Одночасно позивач в касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2007 та залишити в силі постанову господарського суду Донецької області від 11.10.2006.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, стаття 11-2 Закону № 509-ХІІ одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Визнаючи незаконними дії посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо проведення перевірки СПД ОСОБА_1., що оформлена актом перевірки від 19.09.2005 № 05640537/2343, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що юридичне значення для позивача мають рішення, прийняті за результатами перевірки, а не сама перевірка, до проведення якої позивач допустив посадових осіб ДПІ. Відтак і способом захисту порушеного права можливе оскарження до суду цих рішень.

Норми права, які регламентують порядок проведення органами державної податкової служби перевірок, за юридичною природою є процесуальними ( процедурними ), тоді як право матеріальне і саме таке право може бути предметом судового захисту.

З огляду на це позовні вимоги в наведеній частині не могли бути самостійним предметом судового розгляду, у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом № 509-ХІІ (509-12) .

Відповідно до статті 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону № 509-ХІІ на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану з проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення, знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.

За порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами статтею 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Зазначивши у рішенні, що ДПІ у у Київському районі м. Донецька не є органом, уповноваженим на здійснення перевірок та накладення штрафів за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) оскільки вона не є органом уповноваженим видавати ліцензії на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, суд касаційної інстанції не звернув увагу на те, що ДПІ є іншим органом, якому Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) надано таке право.

Згідно зі статтею 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

З огляду на оскарження позивачем рішень про застосування до нього фінансових санкцій за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності ліцензій в розмірі 3400,00 грн. та за здійснення розрахунків готівкою без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій в розмірі 1514,25 грн. в судовому процесі підлягали встановленню обставини щодо наявності в продажу в кіоску, розташованому на вулиці Артема, 197-б в м. Донецьку, через який СПД ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, станом на 16.09.2005 (дата проведення перевірки) алкогольних напоїв та тютюнових виробів, наявності у позивача ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі цими товарами через вказаний кіоск станом на зазначену дату, порядку проведення розрахункових операцій за відпущений товар на загальну суму 302,85 грн.

Встановлення цих обставин, які є входять до предмету доказування по справі, вимагало від суду дотримання приписів частин четвертої та п'ятої ст. 11 КАС України щодо витребування у сторін, в тому числі за власною ініціативою належних доказів для підтвердження чи спростування доводів сторін стосовно наявності підстав для застосування фінансових санкцій згідно спірних рішень, що, однак, судами першої та апеляційної інстанцій здійснено не було, а вказані обставини не були встановлені.

Приписами зазначених процесуальних норм повинен був керуватися і суд апеляційної інстанції перш ніж зробити висновок про залишення без розгляду позову в частині оскарження рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій від 06.03.2006 № 0000372343/0-3087/10/23-213, на яке позивач посилався як на рішення про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 1514,25 грн. і прийняття якого контролюючим органом підтверджується наявним у справі корінцем рішення про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій форми "С" ( а.с. 24 ). Відсутність у позивача вказаного рішення не є однозначним свідченням про його відсутність взагалі чи про те, що таке рішення не приймалося. Суд вправі був витребувати копію вказаного рішення у ДПІ. Крім того, відповідно до частини 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд же апеляційної інстанції вимог цих процесуальних норм не виконав, дійшовши висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду лише у зв'язку з тим, що позивач не надав в судовому процесі вказаного рішення.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення незаконних судових рішень, які відповідно до встановлених статтею 220 КАС України меж касаційного перегляду справи та положень частин другої, четвертої ст. 227, частини першої ст.228 цього Кодексу є підставою для скасування цих рішень з направленням справи в частині позовних вимог про визнання недійсними ( протиправними ) рішень про застосування фінансових санкцій на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.

Керуючись пунктом 1 частини 1 ст. 157, ст.ст. 220, 223, 227, частиною 1 ст. 228, ст. 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційні скарги ДПІ у Київському районі м. Донецька та суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Донецької області від 11.10.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2007.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дії посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо проведення перевірки СПД ОСОБА_1., що оформлена актом перевірки від 19.09.2005 № 05640537/2343 закрити.

Справу в частині позовних вимог про визнання недійсними ( протиправними ) рішень ДПІ у Київському районі м. Донецька про застосування до СПД ОСОБА_1. фінансових санкцій від 06.03.2006 № 0000372343/0-3087/10/23-213 у розмірі 1514,25 грн. та № 0000382343/0/3088/10/23-213 у розмірі 3400,00 грн. направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.