К-15029/07 Про визнання неправомірним і нечинним податкового повідомлення-рішення - 30.07.2009 Прийняття

У січні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 23.03.20007р., поставлено питання про визнання неправомірними, нечинними та скасування податкові повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ від 23.10.2006р. №0001362340/0, від 29.01.2007р. №0001362340/2 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 67667,78грн. а також рішення ДПА у Луганській області від 27.01.2007р. №1413/25-08 про результати розгляду повторної скарги.

Постановою господарського суду Луганської області від 23 березня 2007р. позовні вимоги ВАТ "Краснодонвугілля" були частково задоволені. Податкові повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ від 23.10.2006р. №0001362340/0, від 29.01.2007р. №0001362340/2 визнано частково неправомірними та скасовано в частині розміру штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього середовища, визначивши їх у сумі 60595,44грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позову та прийнято нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позову ВАТ "Краснодонвугілля" було відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну сплати податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного сердовища регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а тому посилання позивача на порушення податковим органом ст. 250 ГК України не є правомірним. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем нараховані штрафні санкції позивачеві не за невиконання чи неналежне невиконання зобов’язань зі сплати податків і зборів, а за порушення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , пов’язане з визначенням бази (правил) оподаткування відповідно до п.п.17.1.3 цієї норми Закону, причому за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р., тобто до введення в дію мораторію на застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ВАТ "Краснодонвугілля" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення про визнання неправомірним та недійсним податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ від 29.01.2007р. №0001362340/2 щодо стягнення з позивача штрафних санкцій у розмірі 67667,78грн..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р., про що складено акт №2002/23-32363486 від 12.10.2006р..

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.2, 4, 10 "Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 (303-99-п) , п.6.4 ст.6 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом ДПА України від 19.07.1999р. №162/379, ст.44 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", п. "і" ст. 17 Закону України "Про відходи", внаслідок чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за перевірений період у розмірі 163171,53грн..

За наслідками перевірки податкоим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2006р. №0001362340/0, яким позивачу визначено зобов’язання за платежем – інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 230839,29грн. у т.ч. 163171,51грн. основного платежу та 67667,78 – штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури апеляційного узгодження ДПА в Луганській області прийнято рішення від 27.01.2007р. №1413/25-08, яким в порядку передбаченому п.п.5 п.9 Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 (z0723-96) , суму податкового зобов’язання позивачу у оскаржуваному податковому повідомленні рішенні від 23.10.2006р. №0001362340/0 за забруднення навколишнього природного середовища було збільшено на 1,00грн., а суму застосованої штрафної (фінансової) санкції на 69,58грн..

В подальшому, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007р. №0001362340/2, яким позивачу визначено зобов’язання за платежем – інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 230839,29грн. у т.ч. 163171,51грн. основного платежу та 67667,78 – штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до розділу Х статті 44 частини 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітівскидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище.

Пунком 4 "Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" затвердженого постанововю Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 передбачено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерелкоригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

У пункті 8 зазначеного вище порядку встановлено, що понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

Відповідно до п.10 "Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Згідно п.3.1 спільного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379 об’єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Пункт 5.4. наказу №162/379 передбачає, що за понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься до складу загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення податковим органом перевірки 12 структурних підрозділів ВАТ "Краснодонвугілля". В той же час, позивач оспорює правомірність нарахування штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням і описує порушення, які стосуються лише одного структурного підрозділу позивача – СП ГЗФ "Самсонівська", однак податкове зобов’язання та штрафні санкції у даному випадку складаються з порушень всіх дванадцяти структурних підрозділів.

В ході перевірки податковим органом встановлено заниження податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 1631741,51грн., в тому числі по періодах – І-ІV кватртали 2005р. та І-ІІ квартали 2006р..

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, заниження платником податків суми податкового зобов’язання, яке було виявлено контролюючим органом, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи з вимог п.1.9 зазначеної вище норми Закону, є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Строки давності визначення податкового зобов’язання встановлені п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Твердження позивача про неправомірнсть оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що вказаними рішеннями до підприємства застосовано штрафні санкції за неналежне виконання зобов’язань зі сплати обов’язкових платежів до введенння мораторію на застосування штрафних санкцій обґрунтовано не прийнято судом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення пов’язане з порушенням визначення правил бази оподаткування за період охоплений перевіркою.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.