Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про зобов'язання нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп.,

03 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька, відповідно до уточнюючих вимог якої просив визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька з невиплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого йому підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 09 липня 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року з зазначенням про задоволення позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1940 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачу щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Доводи відповідача відносно того, що розмір мінімальної пенсії не може бути визначений відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування", також не приймаються колегією суддів.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції вірно змінив рішення суду першої інстанції, то колегія суддів вважає правильним залишити без змін рішення апеляційного суду.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.