Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську Рівненської області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, стягнення заборгованості,

08 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську Рівненської області з позовом, в якому, посилаючись на статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 серпня 2007 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивачка звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим законом.

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про пенсійне забезпечення" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з пунктом 2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше ніж 20 років чоловіки, 15 років жінки, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 частині першій статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне тсрахування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Із наведеного випливає, що суди попередніх інстанцій припустились неправильного тлумачення положень Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Між тим, колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування судами попередніх інстанції обставин справи.

Так при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не було з'ясовано, які умови, норми та порядок пенсійного забезпечення обрала позивачка: встановлені спеціальним Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) або Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , - що є суттєвим для вирішення даного спору.

Ці порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, оскільки останній не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід встановити зазначені обставини і прийняти рішення з врахуванням вказаного вище.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.