Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Бим М.Є., Матолича С.В., Харченка В.В., Гончар Л.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 05 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, –

В серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача та стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2001-2007 роки в загальній сумі 7 979 грн. 90 коп.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 05 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково.

Визнані дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області неправомірними.

Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області доплатити ОСОБА_6 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2004-2005 роки в сумі 2 188 грн. 30 коп., в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи –чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Однак, Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області виплатило ОСОБА_6 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Судами правильно при вирішенні спору застосовано ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема, на час виплати допомоги позивачу за 2007 рік –420 грн., а не постанову № 562 (562-2005-п) .

Зазначеною постановою № 562 (562-2005-п) всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом (796-12) на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону № 796-ХІІ та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не постанова КМУ №562 (562-2005-п) .

Згідно статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"на 2006 рік зупинено.

9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 ухвалено Рішення № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, позивач не звертався до відповідача у 2007 році з письмовою заявою про призначення та виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення, тому суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_6 в задоволенні позову щодо стягнення щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) за 2004-2005 роки суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали неправомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області відхилити, постанову Первомайського міського суду Луганської області від 05 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.