Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Кірейцев О.С.;

відповідача: Наумчик Л.В.;

Генеральної прокуратури України: Зарудяна Н.О.;

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р.

у справі №36/28

за позовом Прокурора м. Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції

до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"

про звернення стягнення на активи

Прокурор м. Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – позивач, Жовтоводська ОДПІ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" (далі по тексту – відповідач, КП "Жовтоводськтепломережа") про звернення стягнення на активи на суму 2633039,76 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005 р. у справі №36/28 (головуючий суддя Кожан М.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. у справі №36/28 (головуючий суддя – Кузнецова І.Л., судді Чимбар Л.О., Белінська В.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005 р. скасовано частково. Звернуто стягнення на кошти та активи КП "Жовтоводськтепломережа" в сумі 2633039,76 грн., які не входять до цілісного майнового комплексу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з КП "Жовтоводськтепломережа" в доход державного бюджету 25500 грн. та 12750 грн. державного мита.

КП "Жовтоводськтепломережа", не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. у справі №36/28, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга КП "Жовтоводськтепломережа" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, предметом даного спору є звернення стягнення на активи КП "Жовтоводськтепломережа" в рахунок погашення його податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до особового рахунку платника податків за КП "Жовтоводськтепломережа" рахується несплачений податковий борг, який виник на підставі наданих платником податків до податкового органу декларацій та розрахунків податків, а також податкових зобов’язань, визначених контролюючим органом.

Відповідно до Статуту КП "Жовтоводськтепломережа", підприємство засновано на комунальній власності територіальної громади м. Жовті Води і знаходиться в управлінні Жовтоводської міської ради.

Згідно з п. 4.3 Статуту відповідача, майно КП "Жовтоводськтепломережа" є комунальною власністю територіальної громади м. Жовті Води. А його пунктом 4.4 встановлено, що відчуження засобів виробництва, що є комунальною власністю і закріплені за відповідачем, здійснюються за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством України.

Відповідно до змісту довідки про включення КП "Жовтоводськтепломережа" до ЄДРПОУ №5496 від 19.06.2001 р. та його свідоцтва про державну реєстрацію від 05.10.1999 р., відповідач є комунальним підприємством.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів вжиття заходів передбачених ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для стягнення наявного у відповідача податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на те, що кошти підприємства не відносяться до цілісного майнового комплексу, а тому звернення стягнення на вказані кошти підприємства в рахунок погашення податкового боргу та на активи, які не входить до цілісного майнового комплексу є правомірним.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Відповідно до п. 11.1. та п. 11.2. ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов’язаних з продажем активів, податковий орган зобов’язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов’язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття, або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов’язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов’язаний звернутися до органів виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:

- надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

- реорганізація такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

- ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

- оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов’язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Тобто, вказаною правовою нормою встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, тоді як в ході розгляду справи встановлено, що КП "Жовтоводськтепломережа" засновано на комунальній власності територіальної громади м. Жовті Води і знаходиться в управлінні Жовтоводської міської ради.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків суду першої інстанції відносно того, що податковим органом не надано доказів вжиття заходів передбачених ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для стягнення наявного у відповідача податкового боргу.

Крім того, ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

Пунктом 1.6 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що примусове стягнення – звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Беручи до уваги наведене та те, що наявність податкового боргу визначена поданими саме платником податку до податкового органу деклараціями та розрахунками податків, що не заперечується і позивачем, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції в тому, що податковим органом не доведено неузгодженість сум наявного у відповідача податкового боргу в розумінні вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Отже, судом першої інстанцій вірно враховано фактичні обставини та правильно застосовано норми матеріального права при відмові в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на активи КП "Жовтоводськтепломережа" на суму 2633039,76 грн.

Натомість, судом апеляційної інстанції в даному випадку надана невірна оцінка зазначеним обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005 р. прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005 р. – залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. у справі №36/28 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. у справі №36/28 скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005 р. у справі №36/28 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.