Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого –Бітова А.І.

суддів –Милосердного М.М.

–Ступакової І.Г.

при секретарі –Новицькій Н.В.

з участю: представника підприємства з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна" –Колодяжного Дмитра Петровича; представників Одеської міської ради –Сербіна Євгена Леонідовича, Кіхтенко Олександра Сергійовича, Дягілєва Олега Володимировича; представника ОСОБА_6 –ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами підприємства з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна", Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради, третя особа –підприємство з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна" про визнання протиправними та скасування рішень,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, третя особа –підприємство з іноземними інвестиціями (далі ПзІІ) "Міханікі Україна" про визнання неправомірними та скасування рішень Одеської міської ради:

- від 23 грудня 2005 року №5047-ІV "Про внесення змін до "Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови прибережних територій від парку ім. Шевченка до курорту "Аркадія";

- від 06 березня 2006 року №5346-ІV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання підприємству з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна" земельних ділянок, загальною площею 20, 2180 га, за адресою: м. Одеса, узбережні схили від пляжу "Отрада" до провулка Кренкеля, для проектування, будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд рекреаційно-оздоровчого призначення та благоустрою території-організація паркової зони загального користування міста".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він є власником земельної ділянки та будівлі спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1, тобто майна, яке знаходиться в зоні, визначеній оскарженими рішеннями, проте при прийнятті цих рішень відповідачем не було враховано існуючої забудови та взагалі ігнороване зазначене право власності позивача.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим. Також, вказував на пропущення позивачем строку звернення до суду.

Третя особа –ПзІІ "Міханікі Україна" підтримало правову позицію відповідача.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволений.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року №5047-ІV "Про внесення змін до "Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови прибережних територій від парку ім. Шевченка до курорту "Аркадія".

Визнано неправомірним та скасовано рішення Одеської міської ради від 06 березня 2006 року №5346- IV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання підприємству з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна" земельних ділянок -, загальною площею 20, 2180 га, за адресою: місто Одеса, узбережні схили від пляжу "Отрада" до провулка Кренделя, для проектування будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд рекреаційно-оздоровчого призначення та благоустрою території - організації паркової зони загального користування міста".

В апеляційних скаргах ПзІІ "Міханікі Україна та Одеської міської ради ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ПзІІ "Міханікі України" та Одеської міської ради перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 23 серпня 2007 року Серії ЯЕ №665486, ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 1, 2209 га за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010750501328. Цільове призначення (використання) земельної ділянки –для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Відповідно договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г., реєстровий номер 1816 та зареєстрованого в КП "ОМБТІ та РОН" 27 серпня 2007 року номер запису 3060, ОСОБА_6 є власником нежилої будівлі спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5047-ІV "Про внесення змін до "Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови прибережних територій від парку ім. Шевченка до курорту "Аркадія", ухваленого рішенням Одеської міської ради від 02 червня 2000 року №1276-ІІІ, були затверджені правила містобудівного розвитку вказаної території. Згідно містобудівної документації вказаного обґрунтування було встановлені правила використання та забудови території від пров. Кренкеля до Канатної дороги пляжу "Отрада".

Рішенням Одеської міської ради під 06 березня 2006 року №5346-ІV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання підприємству з іноземними інвестиціями "Міханікі України" земельних ділянок, загальною площею 20,2180 га, за адресою: м. Одеса, узбережні схили від пляжу "Отрада" до провулка Кренкеля для проектування, будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд рекреаційно-оздоровчого призначення та благоустрою території-організація паркової зони загального користування міста" затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Надані підприємству "Міханікі Україна" земельні ділянки за адресою: м. Одеса, узбережні схили від пляжу "Отрада" до провулка Кренкеля; затверджені договори оренди земельних ділянок між підприємством "Міхініки України" та Одеською міською радою та інш.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели правомірність оскаржених рішень, у зв’язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72, 99 КАС України, ст. 268 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 98, 99, 100, 152 Земельного Кодексу України.

В апеляційних скаргах ПзІІ "Міханікі Україна" та Одеської міської ради вказується, що дана справа не підсудна адміністративному суду, оскільки спірні правовідносини є приватноправовими і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Також вказується, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, при цьому, клопотання про поновлення цього строку не заявлялось і, тому, суду першої інстанції належало відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч.1 ст. 100 КАС України.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України:

- завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

- до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржені рішення безпосередньо пов’язані із забудовою приморських схилів м. Одеси значної площі та прийняти на підставі Законів України "Про основи містобудування" (2780-12) та "Про планування та забудову територій" (1699-14) , мають велике значення для всієї територіальної громади м. Одеси і, відповідно, мають велике публічно-правове значення.

У зв’язку з наведеним, твердження апелянтів про приватноправний характер цих рішень є необґрунтованими.

Крім того, в ході розгляду представник третьої особи заявив клопотання (яке було підтримано представником відповідача) про закриття провадження у справі з тих підстав, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, однак, ухвалою суду від 16 червня 2009 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. Ця ухвала оскаржена не була ні окремо, ні разом з постановою суду від цієї же дати (16 червня 2009 року).

Таким чином, в апеляційних скаргах порушується питання щодо якого є судове рішення, що набрало законної сили, відповідно, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів про непідсудність даної справи адміністративному суду.

Стосовно тверджень апелянтів про пропущення позивачем строку звернення до суду, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи може бути встановлений інший ніж річний строк.

Так, згідно п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України –позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Отже, у даному випадку, строк звернення позивача до суду не обмежений річним терміном і, тому, доводи апелянтів про необхідність застосування судом першої інстанції наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ч.1 ст. 100 КАС України, є помилковими.

Крім того, судова колегія акцентує увагу на наступному.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржені рішення стосуються території, в межах якої знаходиться земельна ділянка позивача, яка, в свою чергу, була придбана ним вже після прийняття цих рішень, однак, відповідач не враховував вплив вказаних рішень на права попереднього позивачу власника цієї земельної ділянки.

Так, земельна ділянка, яка належить позивачу фактично знаходиться всередині земельної ділянки виділеної ПзІІ "Міханікі Україна", що може в подальшому створити умови для порушень права власності позивача навіть не пов’язаних з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а ч.2 ст. 152 ЗК встановлює, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Наведене свідчить про нехтування відповідачем вищенаведених вимог земельного законодавства.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що одним з способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують вказане право, таким чином, визнавши оскаржені рішення протиправними, суд першої інстанції захистив права позивача відповідно до вимог вищенаведених норм земельного законодавства.

Приймаючи оскаржені рішення відповідачу належало врахувати положення Глави 16 "Право земельного сервітуту" (ст.ст. 98, 99, 100) ЗК України, що дало б змогу запобігти порушень прав власника земельної ділянки, яка на теперішній час належить позивачу.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв’язку з чим, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

Апеляційні скарги підприємства з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна" та Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2010 року.