К-37304/06 Про перевірки ДПІ - 23.07.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р., позов задоволено. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Державного бюджету фінансові санкції в сумі 680,00 грн.

СПД - фізична особа ОСОБА_1подав касаційну скаргу, якою просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актами перевірки № 000232 від 06.08.2003 р. та № 000261 від 12.08.2003 р. зафіксовані факти реалізації відповідачем продукції без застосування Книги обліку розрахункових операцій.

На підставі актів перевірки податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій №0000542303 від 22.08.2003 р. на суму 340 грн. та № 0000152601 від 22.08.2003 р. на суму 340 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Пункт 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

За вказане порушення до суб'єктів підприємницької діяльності контролюючим органом, яким у даному випадку є податкова інспекція, застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій на підставі п. 3 ст.17 та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) шляхом прийняття відповідного рішення.

На час вирішення даного спору податкові повідомлення-рішення податкового органу є чинними.

Статтею 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено обов'язок порушника перерахувати до держбюджету суми фінансових санкцій у десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, достеменно встановивши факт вчинення відповідачем вищевказаного порушення при здійснення торгівлі, встановивши факт неперерахування сум фінансових санкцій до держбюджету, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог податкового органу про стягнення з відповідача заборгованості з фінансових санкцій у загальній сумі 680 грн.

Суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган не мав права визначати фінансові санкції за порушення суб'єктом господарювання правил здійснення торгівлі такою формою акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення, оскільки, виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. Така форма акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення, може бути застосована лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення певних норм податкового законодавства.

Утім, вважає за правильне залишити оскаржені судові рішення без змін, оскільки неврахування вищевказаної позиції не призвело до неправильного вирішення спору і суд першої інстанції постановою стягнув на користь Державного бюджету фінансові санкції не у якості податкового боргу.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції визнає такими, що не спростовують правильності вирішення даного спору. Такі доводи були оцінені судом апеляційної інстанції, висновки щодо яких визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.