Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Конюшка К.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі

на постанову Господарського суду Донецької області від 11.10.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р.

у справі № 29/291а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальдеріс Україна"

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Господарського суду Донецької області від 11.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Волноваському районі від 31.07.2006 р. № 0001701500/1/1. Присуджено ТОВ "Кальдеріс Україна" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

ДПІ у Волноваському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постанови нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Волноваському районі від 31.07.2006 р. № 0001701500/1/1 за затримку на 4 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств (створених за участю іноземних інвесторів) на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача застосовано штраф у сумі 15790,09 грн., що становить десять відсотків від 157900,89 грн. - несвоєчасно сплаченої узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за декларацією, поданою 26.04.2006 р.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідальність у вигляді штрафу, передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, може бути застосована до платника податків за умови несплати протягом законодавчо визначених граничних строків суми узгодженого податкового зобов’язання.

Виходячи із приписів п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, судами правильно встановлено, що останнім днем сплати позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, податкове зобов’язання за яким самостійно узгоджено позивачем з дня подання декларації з податку на прибуток – 26.04.2006 р., є 22.05.2006 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р.№ 1251-XII обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що фактична сплата залишкової суми податку на прибуток – 158600 грн. відбулася 19.05.2006 р., тобто у межах встановленого граничного строку сплати, шляхом її перерахування до бюджету платіжним дорученням № 1910 від 19.05.2006 р., а не 26.05.2006р. – на дату перерахування Відділенням Держказначейства України у Волноваському районі Донецької області на виконання висновку податкового органу від 22.05.2006 р. коштів з рахунку для податку на прибуток приватних підприємств на рахунок для податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на чому наполягає податкова інспекція.

Аналіз положень п.19 ч. 1 ст. 1, ст. 50 Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки, збори (обов'язкові платежі) зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України.

Ініціювання позивачем сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток до Державного бюджету України відбулося саме 19.05.2006 р.

Отже, помилкове зазначення платником податку у платіжному дорученні коду бюджетної класифікації, визначеного для податку на прибуток приватних підприємств, а не для податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, не є підставою для висновку про несплату ним узгодженої суми податкового зобов'язання протягом визначених законом граничних строків.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 11.10.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.