Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Є.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 року по справі № 7/5-43 за позовом Приватного підприємства фірми "Ніко" до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 року, позовні вимоги Приватного підприємства фірми "Ніко" до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 16.08.2004р. №536/0010661800/02471, від 10.09.2004р. №536/0010661800/1/6631; в частині визнання недійсними рішення Тернопільської ОДПІ від 09.09.2004р. №6337/7/10-111, рішення ДПА в Тернопільській області від 11.10.2004р. №8675/10/25-007, рішення ДПА України від 16.12.2004р. №114/6/25-1215 – у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.8 ст. 14, ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування", п.1.12 ст.1, п.п.2.1.4 п.2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 16.08.2004р. №536/0010661800/02471, від 10.09.2004р. №536/0010661800/1/6631 суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що визначення ПП "Ніка" податкового зобов’язання з орендної плати земельної ділянки, орендованої позивачем на підставі договору оренди, здійсненне Тернопільською ОДПІ з порушенням наданих їй чинним законодавством повноважень і вимог чинного законодавства.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Ніка" уклало з Тернопільською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 0,6581 га за адресою: вул. Подільська, 6. Договір зареєстрований за №1401 від 20.07.2004 р.

За наслідками проведеної працівниками Тернопільської ОДПІ камеральної перевірки щодо оренди землі ПП "Ніко" за період з 25.07.2002р. по 30.06.2004р. перевіряючими було складено акт від 13.08.2004 р. №15-312, яким було зафіксовано факт порушення позивачем вимог ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 19 Закону України "Про плату за землю", а саме, підприємством не сплачено орендну плату за період з 25.07.2002р. по 30.06.2004р., у зв’язку з чим у ПП "Ніко" виникла недоплата в розмірі 24099,27 грн.

На підставі акту від 13.08.2004 р. №15-312 Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №536/0010661800/02471 від 16.08.2004 р., яким позивачу відповідно до підпункту "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов’язання за платежем орендна плата усього в сумі 24099,27 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податкового зобов’язання податкове повідомлення-рішення від 16.08.2004 р. №536/0010661800/02471 залишене без змін, а скарги ПП "Ніко" без задоволення. Також Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2004р. №536/0010661800/1/6631, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем орендна плата усього в сумі 24099,27 грн.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі – податки, інші платежі).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 20 Закону України "Про систему оподаткування", відповідно до якої контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Перелік загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) закріплено в ст.14 зазначеного Закону, серед яких передбачена і плата (податок) за землю (п.8 ч.1 ст.14).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Контролюючий орган, згідно із визначенням, наведеним в п.1.12 ст.1 цього Закону, це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до контролюючих органів віднесено, зокрема податкові органи – стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на зазначені норми законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, уваги не звернули та не навели переконливих доводів про перевищення повноважень Тернопільської ОДПІ з огляду на наведені норми Закону, а також не звернули увагу на вимоги ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 19 Закону України "Про плату за землю".

У статті 159 КАС зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ч.2 ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ задовольнити частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

254 КАС України