Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 18.12.2006

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2007

у справі №14/379-06-11029А

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

до 1.Приватного підприємства "Альвона"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кровтекс"

про визнання недійсним договору та стягнення 244740,00 грн.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси (далі по тексту –позивач, ДПІ у Київському районі м. Одеси) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Альвона"(далі по тексту –відповідач 1, ПП "Альвона"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кровтекс"(далі по тексту –відповідач 2, ТОВ "Кровтекс") про визнання договору підряду №7/11 від 07.11.2003, укладений між ПП "Альвона" та ТОВ "Кровтекс"недійсним на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР з метою суперечної інтересам держави і суспільства.

Постановою Господарського суду Одеської області від 18.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2007, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 18.12.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Одеси не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2003 року між ПП "Альвона"та ТОВ "Кровтекс"було укладено договір підряду № 7/11 на виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті багатофункціонального рекреаційного комплексу сімейного перебування. Загальна вартість робіт за договором складає 244 740 грн.

Виконання договору сторонами підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за грудень 2003 року і №2 за листопад 2003 року та податковими накладними №28/6/11 від 28.11.2003 і №9/12 від 09.12.2003, які видані ПП "Альвона".

ТОВ Фірма "Кровтекс"здійснило оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Альвона"в установі банку, згідно платіжних доручень №208 від 04.12.2003 в загальній сумі 24700,00 грн. у тому числі податок на додану вартість та №211 від 09.12.2003 в загальній сумі 16090,00 грн. у тому числі податок на додану вартість.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, на момент укладання договору від 07.11.2003 та його виконання, відповідачі були зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, як платники податку на додану вартість, тобто мали право на укладення угод, на видачу податкових накладних.

На підтвердження того, що угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивач посилався на рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005, яким визнані недійсними установчі документи ПП "Альвона"з моменту перереєстрації - 21.05.2002 та свідоцтво платника податку на додану вартість № 22687116 з дня видачі -14.06.2002, оскільки, власник ПП "Альвона"не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, всю фінансово-господарську діяльність здійснювала інша особа згідно із заявою від 22.04.2003 не маючи на те законних повноважень, оскільки зміни до установчих документів не були внесені.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням місцевого суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладені угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в судовому засіданні позивач обґрунтовуючи наявність умислу у ПП "Альвона"щодо укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилається на акт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.01.2006 №337, який хоча і був складений 16.01.2006 на підставі рішення Малиновського районного суду від 23.03.2005, що набрало законної сили 25.04.2005, але датою анулювання свідоцтва та виключення підприємства із реєстру платників податку на додану вартість вказана дата 14.06.2002, тобто із дня видачі свідоцтва.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість"свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, а згідно пункту 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (z0208-00) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 03.04.2000 №208/4429 (z0208-00) в редакції, що діяла до 16.01.2006, у разі прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності датою виключення із реєстру є відповідна дата прийняття судового рішення.

Стаття 208 Господарського кодексу України за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі статтею 49 ЦК УРСР. Разом з тим її застосування судом при вирішенні спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.

Позивач у позовній заяві не послався на статтю 208 Господарського кодексу України, під час судового розгляду підстави позову не змінював.

Крім того, санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено, що спірна угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Одеської області від 18.12.2006 та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 18.12.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.