Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007

у справі № 18/275 господарського суду Чернігівської області

за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернігові

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозбут"

про припинення юридичної особи та зобов’язання вчинити дії

У вересні 2006 року перший заступник прокурора міста Чернігова Кузьменко О.М. звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про припинення юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозбут".

Постановою господарського суду Чернігівської області від 11.10.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007, в задоволенні позову відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову вмотивований тим, що ні Господарським кодексом України (436-15) , ані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) не передбачено такої підстави для припинення юридичної особи як відсутність прибутку за результатами її господарської діяльності, на що посилався перший заступник прокурора в обґрунтування позовних вимог.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, в інтересах якої подано зазначений позов, просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили статтю 247 Господарського кодексу України та статтю 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП "Інтерагрозбут" зареєстровано розпорядженням Виконкому Чернігівської міської ради від 22.07.1998 № 359-р, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ 21.07.1998 за № 0018, та взято на облік в ДПІ у м. Чернігові.

Обґрунтовуючи довід щодо наявності підстави для припинення вказаного підприємства, перший заступник прокурора в позовній заяві, а ДПІ у м. Чернігові в касаційній скарзі посилались на те, що відповідачем подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006 року з від’ємним значенням податкового зобов’язання з цього податку, при цьому валові доходи за цей період у підприємства дорівнюють нулю. За твердженням позивача такі показники фінансово-господарської діяльності ПП "Інтерагрозбут" свідчать про суперечність діяльності закону та установчим документам, оскільки внаслідок її здійснення підприємством не отримано прибуток.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 247 ГК України передбачено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

З набранням чинності з 01.07.2004 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) положення Господарського кодексу України (436-15) про скасування державної реєстрації юридичної особи на підставі рішення суду повинно застосовуватися з врахуванням норм цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 33 зазначеного Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення / реорганізації / або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками /учасниками/ юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною 2 статтею 38 цього Закону. Такими підставами є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи не може бути відсутність у платника податку прибутку за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності. Доказів же того, що відповідач здійснює діяльність, що заборонена законом або не передбачена установчими документами, позивач не надав.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, одержання прибутку - це не обов'язок чи дії, а власне мета підприємницької діяльності. Відсутність прибутку у підприємства за певний звітний період є лише недосягненням ним за цей період мети діяльності - одержання прибутку і не може бути доказом провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

У зв’язку з наведеним підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 11.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.