Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, треті особи: Пенсійний фонд України, Міністерство праці та соціальної політики України про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2008 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року,-

У січні 2008 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська (далі УПФ) про визнання бездіяльності протиправною і перерахунок пенсії.

Зазначав, що відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не виплачувалось, просив визнати протиправною бездіяльність та зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати пенсії з 9 липня 2007 року.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року позов задоволено, постановлено визнати протиправною бездіяльність і зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з 9 липня 2007 року.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивач має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"він має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Судами також встановлено, що виплати дітям війни у 2007 році не проводились.

Задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є протиправною.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2008 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .