Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 03.04.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р.

у справі № 25/505-А

за позовом Дочірнього підприємства "Домобудівний комбінат "Кредо"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

У грудні 2005р. Дочірнє підприємство "Домобудівний комбінат "Кредо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (з урахуванням уточнених позовних вимог) про недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002372340/3 від 24.11.2005р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки в період з 14.05.2003р. по 23.03.2005р. підприємство не було власником чи користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Булгакова,12., то визначення податковим органом податкового зобов’язання з податку за землю за вказаний період є безпідставним.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.04.2006р. позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002372340/3 від 24.11.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання в розмірі 13734,60 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. постанову Господарського суду міста Києва від 03.04.2006р. скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002372340/3 від 24.11.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання в розмірі 13734,60 грн. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002372340/3 від 24.11.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання в розмірі 15737,85 грн.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по податку за землю позивачем за період з 01.01.2003р. по 01.06.2005р., за результатами якої складено Акт № 186/23-80/32160591 від 14.06.2005р. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підприємством статей 2, 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі - Закон України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (2535-12) ), а саме: заниження земельного податку на суму 18420,4 грн. та неподання розрахунків по земельному податку за 2003р., 2004р., 2005р.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372340/0 від 16.06.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку за землю в розмірі 28140,6 грн., в тому числі: 18420,40 грн. основного платежу та 9720,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372340/3 від 24.11.2005р.

Статтею 15 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради № 637/2047 від 21.10.2004р. "Про передачу дочірньому підприємству "Домобудівельний комбінат "Кредо" земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля у складі об’єктів молодіжного житлового комплексу "Молодіжний" на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва" 18.03.2005р. між позивачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки.

Згідно з умовами вказаного договору Київська міська рада передає, а ДП "ДК "Кредо" приймає в оренду земельну ділянку площею 6276 м-2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Булгакова 12, строком на 5 років.

24.03.2005р. вказаний договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради.

Відповідно до 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (2535-12) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру.

Пунктом 2 Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 12.01.1993р. (15-93-п) визначено, що державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, економічної та грошової оцінки земель.

Згідно з даними листа Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 07-05/7621 від 14.03.2005р. в Головному управлінні 24.03.2005р. було зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та Київською міською радою. Також, у вказаному листі зазначено, що земельна ділянка площею 6276,00 м-2 по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва була зареєстрована за ДП "Домобудівельний комбінат "Кредо" з 26.05.2004р. на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про виникнення у підприємства обов’язку щодо сплати земельного податку за користування земельною ділянкою площею 6276,00 м-2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12, починаючи з 26.05.2004р.

Як вірно зазначено апеляційної інстанції, перевірка позивача проводилась за період з 01.01.2003р. по 01.06.2005р., проте податковою інспекцією було визначено податкове зобов’язання зі сплати податку за землю в 2005р. лише за 3 місяці (з 01.01.-23.03.2005р.)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підприємство повинне сплатити земельний податок за період з 26.05.2004р. по 01.06.2005р., розмір якого становить 12402,75 грн., в тому числі: 8268,50 грн. основного платежу та 4134,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи скаржника про те, що з моменту укладання договору № 10 від 12.04.2003р. про подальше інвестування будівництва та купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва і уступки майнових та інших прав у підприємства виникло зобов’язання зі сплати податку за землю, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .