К-2513/07 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень щодо зменшення в особовому рахунку платника податків сум бюджетного відшкодування - 16.07.2009 Прийняття

Постановою господарського суду Херсонської області від 23.06.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006, позов задоволено: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 15.11.2005 № 0008132301/0 про визначення ТОВ "Хесонелектро" податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1084 918,50 грн, в тому числі – 723279,00 грн- основний платіж, 361639,50 грн – штрафні санкції; № 0008142301/0 про зменшення в особовому рахунку вказаного платника податків сум бюджетного відшкодування, задекларованих за жовтень 2004 року та січень 2005 року, на 22947,00 грн та 83364,00 грн відповідно; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Херсонелектро" судовий збір в сумі 85,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на підтвердження первинними документами /актом приймання підрядних робіт, звітами повіреного перед довірителем/ операцій з поставки позивачу ВАТ "ПМК-19" та ТОВ "Дискордія -Київ" робіт по будівництву надбудови матеріального складу по вул. Кольцова, 57 у м.Херсоні та послуг по транспортуванню і експедиції товарів; показання свідків-контрагентів позивача та на надані ними копії податкових накладних, що оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також на пункт 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та факт здійснення позивачем уцінки товарів, що не зобов’язує платника податків вносити відповідні зміни до податкового обліку.

В касаційній скарзі ДПІ у м.Херсоні просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування податкового зобов’язання та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 04.11.2005 № 2112/23/23-6/23740453, про завищення позивачем сум податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування внаслідок не підтвердження господарських операцій з продажу послуг по будівництву матеріального складу по вул. Кольцова, 57 у м.Херсоні ТОВ "ПМК-19" та по транспортуванню і експедируванню імпортованих товарів на території України ТОВ "Дискордія-Київ" актами виконаних робіт; списання в бухгалтерському обліку позивача матеріалів, а відтак їх невикористання в господарській діяльності позивача; формування податкового кредиту на загальну суму 448127,54 грн на підставі 10 податкових накладних, які не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо змісту податкових накладних.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов’язків в яких виник спір, що є предметом розгляду у даній справі, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом цієї норми наявність господарської операції з придбання товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 3 статті 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Обґрунтовуючи довід про правомірне зменшення позивачу податкового кредиту на суму 41789,60 грн ПДВ, відповідач посилався на відсутність у позивача у лютому 2005 року на момент відображення позивачем в податковому обліку у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарською операцією з придбання у ВАТ "ПМК-19" підрядних робіт з будівництва матеріального складу за договором від 25.01.2005 № 226 та у листопаді цього ж року на момент перевірки контролюючим органом позивача акту приймання підрядних робіт за лютий 2005 року, який би підтверджував реальність вказаної господарської операції. При цьому посилання в акті перевірки та в судовому процесі на відсутність у позивача акту приймання підрядних робіт за лютий 2005 року, що залучений позивачем до матеріалів судової справи, як встановлено судом, було обумовлено тим, що до перевірки податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ "Херсонелектро" з ТОВ "ПМК-19" були взяті лише документи, надані останнім із названих підприємств на запит податкового органу від 21.10.2005 № 12440/10/23-616 про надання документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Херсонелектро" за період з 01.10.2004 по 01.07.2005 /а.с. 50, 57-66, т. ІІ/.

За висновком суду ненадання товариством з обмеженою відповідальністю "ПМК-19" контролюючому органу в ході перевірки позивача копії акту приймання підрядних робіт за лютий 2005 року не свідчить про відсутність цього акту взагалі станом на лютий 2005 року.

Спростовано судом з посиланням на наявні в матеріалах справи копії звітів експедитора, ТОВ "Дискордія-Київ", перед замовником, ТОВ "Херсонелектро", про виконання послуги з експедиції вантажу і довід контролюючого органу про відсутність у позивача акту виконаних робіт за договором доручення від 11.01.2005 № 05/2005 між ТОВ "Херсонелектро" та ТОВ "Дискордія-Київ".

Таким чином, при оцінці доводів відповідача щодо обґрунтування правомірності виключення з податкового кредиту ПДВ суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог частини 1 статті 86 КАС України правомірно взяли до уваги та на підставі акту приймання підрядних робіт за лютий 2005 року, підписаного ТОВ "ПМК-19" і ТОВ "Херсонелектро", звітів ТОВ "Дискордія-Київ" перед ТОВ "Херсонелектро", а також інших первинних документів /локального кошторису 2-1-1 від 25.02.2005, договірної ціни на підрядні будівельно-монтажні роботи від 15.03.2005, податкових накладних/, що містять відомості про зміст здійснених господарських операцій, належно оцінили таку обставину, як факт дійсного отримання позивачем будівельно-монтажних робіт та експедиторних послуг.

Причиною зменшення позивачу податкового кредиту за І півріччя 2005 року слугував також висновок податкової інспекції про визначення позивачем приросту балансової вартості товарних запасів без врахування вартості матеріалів, списаних по акту списання на суму 1499,92 тис. грн, що не могло не вплинути на податковий кредит в податковому обліку податку на додану вартість, оскільки він складається з сум податків, сплачених /нарахованих/ платником податку у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу /, а останні передбачають витрати на придбання товарів (робіт, послуг), що будуть використовуватися платником податку у подальшій господарській діяльності.

Судом встановлено, що акт списання матеріальних цінностей, на який є посилання в акті перевірки, не відповідав вимогам бухгалтерського обліку і наслідки щодо його складання були усунені позивачем в бухгалтерському обліку у березні 2005 року.

Натомість Наказом директора ТОВ "Херсонелектро" від 18.03.2005 № 2 про створення комісії для проведення уцінки матеріалів, ушкоджених в результаті обвалу складу 21.12.2004,. актом опису уцінки матеріалів від 21.03.2005, наказом того ж дректора від 30.03.2005 про створення комісії для проведення інвентаризації уцінених товарів, актом інвентаризації від 31.03.2005, бухгалтерською проводкою ДТ 946, 9 (витрати від знецінення товарів), Кт-981 (податки на прибуток від звичайної діяльності) та записом в головній книзі за 2005 рік про сторнування операції зі списання матеріальних цінностей підтверджується, що позивачем здійснена уцінка матеріальних цінностей (товарів). Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає коригування податкового кредиту з податку на додану вартість при уцінці товарів. Цей Закон чітко визначає випадки, коли виникає необхідність коригування податкового кредиту з ПДВ, наприклад:

- відповідно до пункту 4.5 статті 4, у разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування;

- відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті7, у разі якщо придбані товари використовуються в операціях, що не обкладаються податком на додану вартість, до суми податкового кредиту сплачений (нарахований) податок при їх придбанні не включається.

В окремих випадках обмеження на формування податкового кредиту з податку на додану вартість випливають з норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , наприклад, у випадках, коли віднесення витрат до валових витрат обмежено певним розміром /підпункт 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону/. Відповідно у цій же частці платнику надано право відображати суми сплаченого (нарахованого) ПДВ у податковому кредиті з цього податку.

Але жоден з наведених випадків коригування чи обмеження податкового кредиту з податку на додану вартість не є наслідком уцінки товарів.

Формування податкового кредиту з ПДВ нерозривно прив’язано до періоду придбання товарів (це випливає з наведеного підпункту 7.4.1), тобто прив’язано до етапу відображення вартості придбаних товарів у складі валових витрат. Саме цей етап відображення вартості придбаних товарів у складі валових витрат свідчить про наявність підстав для включення сум ПДВ до податкового кредиту, а саме вартість придбаних товарів включена до складу валових витрат (незалежно від того, чи буде вона на другому етапі виключена).

Відповідає правильному застосуванню підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і висновок суду щодо правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 448127,54 грн на підставі виправлених на момент здійснення податковим органом перевірки позивача податкових накладних, отриманих від постачальників, які містили інформацію щодо вартісних та кількісних показників господарських операцій. До такого висновку суд дійшов на підставі показань свідків –контрагентів позивача, викликаних в судове засідання для дачі пояснень, оригіналів податкових накладних, наданих цими свідками для огляду, та власне копій виправлених податкових накладних, приєднаних до матеріалів справи.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

Разом з тим, постановляючи у справі судове рішення, суд першої інстанції, так само як і суд апеляційної інстанції, припустився порушень норм статей 89, 94 КАС України.

Так, згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України / або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа /. При цьому для розрахунку суми витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу внаслідок сплати ним судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом, відповідно до підпункту 2 пункту 3 Розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) береться судовий збір у розмірі 3,40 грн. У разі, коли адміністративний позов фізичної або юридичної особи містить декілька вимог негрошового характеру, розмір компенсації судових витрат визначається, виходячи з кількості задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, як це передбачено частиною 2 статті 89 КАС України.

Платіжним дорученням від 22.11.2005 підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 85,00 грн.

Наведене дає підстави суду касаційної інстанції змінити постанову Господарського суду Херсонської області від 23.06.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006 в частині розподілу судових витрат, здійснивши розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити частково.

Змінити постанову Господарського суду Херсонської області від 23.06.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006 в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган – Управління Державного казначейства у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонелектро" (м. Херсон, вул. Декабристів, 16, код ЄДРПОУ 22740453, на р/р № 26001100976 в ХФ ТОВ КБ "Західінкомбанк", МФО 352327) судовий збір у сумі 6 грн. 80 коп. (шість гривень 80 коп).