Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Плескуна О.В.

відповідача Сиротіної О.Б., Денисенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 р.

у справі № 17/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними, нечинними податкових повідомлень – рішень та їх скасування, -

Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 р., позов задоволено. Визнано протиправними, нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000702305/0/126 від 29.12.2006 р. та № 0000702305/1/39 від 05.03.2007 р. про зменшення ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2003101,15 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" відшкодування витрат зі сплати державного мита в сумі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.1.8 ст.1 та п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (168/97-ВР) . Наголошує на тому, що Законом передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України постачальником товару. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість. Також посилається на порушення норми процесуального права: ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо дотримання принципу законності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 719/23-312/05763814 від 22.12.2006 р. невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Податкова інспекція виходила з того, що на час перевірки у повному обсязі не надійшли матеріали зустрічних перевірок від підприємств постачальників, що позбавляє можливості підтвердити правомірність відшкодування з бюджету податку на додану вартість за липень 2006 року і таке підтвердження може бути зроблено після проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника (імпортера).

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006 р. № 0000702305/0/126 про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 2003101,15грн.

Суд касаційної інстанції знаходить такими, що ґрунтуються на приписах п.п.7.2.6 п. 7.2, 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкового органу правових підстав для висновків про неправомірність заявлення позивачем у липні 2006 року сум до бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість у межах сплачених у попередньому податковому періоді сум податку на додану вартість постачальникам товару.

Натомість, судами попередніх інстанцій достеменно встановлена реальність здійснення господарських операцій з придбання товару, за якими позивач на підставі податкових накладних сформував податковий кредит зі сплаченого постачальникам товару податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов’язку при формуванні податкового кредиту та заявленні суми від’ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.