К-826/08 Про визнання неправомірними дій митниці щодо відмови у пільговому митному оформленні автомобіля - 15.07.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Кримської митниці про визнання дій неправомірними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Автономної Республіки (далі –АР) Крим від 12 грудня 2007 року, -

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у пільговому митному оформленні належного йому автомобіля, зобов’язавши провести таке оформлення зі звільненням від сплати податків у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання до України. Вимоги мотивовані тим, що 20.12.2006р. він звернувся до Кримської митниці із заявою, в якій просив оформити належний йому автомобіль марки "Даймлер Бенц", 1993 року випуску, з наданням пільг зі сплати податків у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну. Проте, листом від 22.12.2006р. йому було відмовлено в такому оформленні у зв’язку з тим, що проживаючи в Україні з 2003 року він на даний момент не відноситься до категорії осіб, що переселяються на постійне місце проживання в Україну в розумінні ст. 1 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001р. №2681-III (далі – Закон №2681-III (2681-14) ).

Відмову митниці позивач вважав такою, що не відповідає вимогам

ст. 8 Закону №2681-III у зв’язку з чим просив суд позов задовольнити.

Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 31.05.2007р. позов було задоволено. Визнано дії посадових осіб Кримської митниці з відмови в митному оформленні без сплати податків належного ОСОБА_1 автомобіля марки "Даймлер Бенц", шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2 неправомірними та зобов’язано посадових осіб Кримської митниці провести митне оформлення автомобіля, що належить позивачу зі звільненням від оподаткування у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну.

Постановою Апеляційного суду АР Крим від 12.12.2007р. апеляційну скаргу Кримської митниці задоволено та скасовано постанову суду першої інстанції. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та залишити в силі постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 31.05.2007р.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, завозячи на територію України автомобіль, помилково вважав себе таким, що переселяється на постійне місце проживання.

Такий висновок суду відповідає вимогам норм матеріального права та узгоджується з матеріалами справи.

Так, положеннями ч.2 ст. 8 Закону №2681-III дозволяється ввезення у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 до 17.05.2002р. проживав в Узбекистані, а з грудня 2003 року позивач постійно проживає в Україні та є громадянином України.

З технічного паспорту на автомобіль "Даймлер Бенц" встановлено, що з 1998 року автомобіль є власністю позивача, був зареєстрований за місцем проживання позивача у місті Самарканд і 27.06.2006р. знятий з обліку у зв’язку зі зміною місця проживання на Кримську область.

Згідно паспортних даних позивач ОСОБА_1 є громадянином України і постійно з 12.12.2003р. зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1

Згідно визначень, наданих у ст. 1 Закону №2681-III, під постійним місцем проживання розуміють місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 до митниці у 2006 році його постійним місцем проживання вже було село Піонерське в АР Крим держави Україна, а тому колегія суддів апеляційного дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поширення дії ст. 8 Закону №2681-III на позивача.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції зробленим у даній справі, оскільки такий відповідає вимогам матеріального права. Порушень норм процесуального права, які могли би призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення .

Постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.