К-23651/07 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень про стягнення податку з фізичних осіб - 14.07.2009 Прийняття

У травні 2007 року Кредитна спілка "Оберіг" звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004862310/3 від 25.04.2007р. про стягнення 46183,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, у тому числі за основним платежем 15394,53 грн. та 30789,06 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення № 000482310/3 про стягнення 9825,45 грн. податку з доходів фізичних осіб, у тому числі 3275,15 грн. за основним платежем та 6550,30 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Луганської області від 27.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р по 30.09.2006 р. Кредитною спілкою "Оберіг", за результатами якої податковий орган дійшов висновку про допущення позивачем порушення пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.2.3 п.9.2 ст. 9, пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV у 2004-2006 р.р., а саме - нарахування та виплата щомісячно нерозподіленого доходу кредитної спілки між 34 членами пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів) у сумі 143612,78 грн. здійснювалась без утримання податку з доходів фізичних осіб. В результаті податковим органом прийнято спірні повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 Закону України "Про кредитні спілки" внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Згідно абз.1 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки" нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Таким чином, Закон України "Про кредитні спілки" (2908-14) визначає, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.

Відповідно до положення абз. 3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Судами обґрунтовано зазначено, що при вирішенні питання щодо визначення поняття "проценти" в контексті даного спору, слід застосовувати визначення даного терміну наведеного в Законі України "Про кредитні спілки" (2908-14) , який і регулює питання виплати таких процентів. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (1958-15) , від 01.07.04р. №1985-ІV внесено зміни до п. 4.3.5, а саме підпункт "в" після слів "неприбутковими організаціями" доповнити словами "(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)". При цьому зазначені зміни набувають чинності з 01.01.05р. Таким чином, зазначений пункт з 01.01.05р. припиняє регулювання оподаткування виплат (процентів), які здійснюються кредитними спілками.

Відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03р. №889-ІV (889-15) пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону в редакції Закону №1958-ІV від 01.07.04р. (1958-15) із змінами, внесеними згідно із Законом №2273-ІV від 21.12.04р. (2273-15) у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок у тому картковий розрахунок, вклад до небанківських (фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010р.

Отже, як правильно зазначено судами, з норм зазначеної статті вбачається, що проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню з 01.01.2010р.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 27.07.2007 року по справі № 15/259н-ад (22-а-2988/07) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий	підпис	Голубєва Г.К.
Судді	підпис	Карась О.В.
	підпис	Костенко М.І.
	підпис	Маринчак Н.Є.
	підпис	Рибченко А.О.