к/с № К-20728/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 року

та постанову Господарського суду Харківської області від 02.07.2007 року

по справі № АС-42/244-07

за позовом Закритого акціонерного товариства "АТП-16327"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

та Державної податкової адміністрації у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Закрите акціонерне товариство "АТП-16327" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2007р. №0000172310/0, від 12.03.2007р. №0000172310/1, від 16.05.2007р. №0000172310/2 Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області та скасування рішення за результатами розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області від 14.05.07р. №1642/10/25-103.

Постановою Господарського суду Харківської області від 02.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 09.02.2007р. №0000172310/0, від 12.03.2007р. №0000172310/2 від 16.05.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова адміністрація у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених вимог позивача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано приписи Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97- ВР (168/97-ВР) (далі - Закон №168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2007 року відповідачем було складено акт №40/23-104/31269328 про результати виїзної позапланової перевірки товариства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.10.05р. по 30.09.06р., на підставі висновків якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2007р. №0000172310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 67938,00грн. в тому числі основного платежу 45292,00 грн. та 22646,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 9.8. ст. 9 Закону № 168/97.

В результаті адміністративного оскарження відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 12.03.2007р. №0000172310/1, від 16.05.2007р. №0000172310/2 на таку ж суму.

Судами встановлено, що на підставі заяви позивача від 30.0б.2006 року, у зв’язку із переходом товариства на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку в розмірі 10%, 30.06.2006 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області було анульовано свідоцтво платника ПДВ №27778989.

ЗАТ "АТП-16327" 24.11.2006 року надано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2006 року, у якому самостійно задекларовано ПДВ на суму 45863,00грн.

При обчисленні самостійно виявленої суми ПДВ товариства керувалося приписами п.9.8 ст.9 Закону № 168/97 та Конституцією України (254к/96-ВР) , тому визнало умовний продаж основних фондів, по яких нараховувався податковий кредит у минулих податкових періодах, визначивши минулі періоди з дати набрання чинності п.9.8 ст.9 Закону № 168/97 тобто з 31.03.2005 р., а не так як рахують відповідачі за весь час існування підприємства.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. №1-рп/99 (v001p710-99) , положенню зазначеної частини ст. 58 дано офіційне тлумачення. У вказаному рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відповідно до ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Оскільки Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" №2505 від 25.03.2005 р. було опубліковано 31.03.2005 р., то на підставі ст. 94 Конституції та Указу Президента України №503 від 10.06.1997р. (503/97) , він набирає чинності з 31.03.2005 року, а дія його норм не розповсюджується на минуле.

Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в судах попередніх інстанцій фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, що підприємство правильно визнало умовний продаж та нарахувало ПДВ по тих основних засобах, які о6ліковуються станом на 01.07.2006 р. та по яких було нараховано податковий кредит у період з 31.03.2005р. по 01.07.2006р.

Припис ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, стосується усіх законів, тим самим принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права.

Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов’язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, при чому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких рішень вже відповідно до нового закону чи іншого нормативно-правового акту.

Крім того, згідно з наданого позивачем розрахунку умовно нарахованого ПДВ з переліком основних фондів вбачається, що станом на 01.07.0бр. нарахуванню підлягає ПДВ у сумі 38021,58 грн. Також підприємством було нараховано ПДВ на залишки ТМЦ, які обліковувались підприємством станом на 01.07.2006р. у сумі 4783 грн., ПДВ – 956,60 грн.

Отже загальна сума ПДВ, яка підлягала нарахуванню та сплаті за червень 2006 року складає 38978,18 грн.

В уточненому розрахунку підприємства від 24.11.2006р. задекларовано податкове зобов’язання у сумі 45863 грн., тобто на 6884,82 грн. більше, ніж підтверджується первинними документами та даними обліку підприємства.

Відповідачами дані факти не спростовані, оскільки пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р. (z0925-05) передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового зобов’язання необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.3.1 Порядку до акту перевірки додаються інформативні додатки, зокрема, це матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Однак, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, висновки перевіряючих не підтверджуються первинними документами та не містять посилання на них.

А тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 02.07.2007 року залишити без змін.

Справу № АС-42/244-07 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно