м. Київ

Колегія суддів Вищого

адміністративного суду України у складі:

головуючого:

Панченка О.Н.

суддів:

Весельської Т.Ф. Горбатюка С.А. Смоковича М.І. Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку

попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському

районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного

суду від 23 вересня 2008 року та постанову Донецького апеляційного

адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до

управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька

про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування

належної щомісячної доплати до пенсії, зобов'язання здійснити нарахування

щомісячної доплати до пенсії, зобов'язання компенсувати матеріальну шкоду, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду в Ворошиловському районі міста Донецька про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування належної щомісячної доплати до пенсії, зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року, зобов'язання компенсувати матеріальну шкоду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність відповідача - управління Пенсійного фонду в Ворошиловському районі м. Донецька по не нарахуванню ОСОБА_1 належної щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії в Україні за віком.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька перерахувати та сплатити ОСОБА_1 недосплачену доплату до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії в Україні за віком з 09 липня 2007 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року змінено.

Абзац 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року викладено в наступній редакції: "зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька перерахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену доплату до пенсії, як "дитині війни" в розмірі 30 % від мінімальної пенсії в Україні за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року".

В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була протиправною.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними). Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01. 2007 року по 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року - таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди дійшли вірного висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька є протиправними лише з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України.

За таких обставин, правильним також є висновок апеляційного суду про те, що позивач до 09.07.2007 року, а також з 01.01.2008 по 22.05.2008 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то судами обґрунтовано визнано, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір та переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірив обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року в незміненій частині та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування належної щомісячної доплати до пенсії, зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії, зобов'язання компенсувати матеріальну шкоду - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.