Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.. Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року у справі №2-а-400/08 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоотриману разову грошову допомогу до 5-ого травня, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоотриману разову грошову допомогу до 5-ого травня за 2007 рік.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2007 році проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати протиправними дії відповідача в 2007 році, стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої грошової допомоги та компенсувати втрату частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплат.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року, позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними, стягнуто з відповідача на користь позивача суму недоотриманої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах п’яти мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) .

Частково задовольняючи позов, з чим погодився суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учаснику бойових дій.

Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2007 року, - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Разом з тим, суди дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині зобов'язання відповідача компенсувати позивачу втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 212,44 грн.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", на який посилається позивач, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрату частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

При цьому під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Разова грошова допомога не відноситься до таких доходів.

Окрім того, строки її виплати не порушувалися, мала місце лише недоплата за неконституційними положеннями закону.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради протиправними, стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 суму недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1 750 грн. 00 коп. –скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .