Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2007 року

у справі № 5/82-13/22а

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Вашека В'ячеслава Васильовича

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ у Львівській області від 07 квітня 2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 23 березня 2007 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Дрогобицької ОДПІ у Львівській області № 000070/17-2 від 07 квітня 2005 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2007 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дрогобицька ОДПІ у Львівській області провела перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1., за результатами якої було складено акт № 43/17-2 від 04 квітня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, що в період з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2004 року позивачем було знято з розрахункового рахунку готівку в сумі 460 453, 00 грн. на закупівлю товарів, оплату послуг і на оплату робіт, однак в порушення вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , жодного документу, який би підтверджував закупку товарів (робіт, послуг) за готівку на вказану суму до перевірки представлено не було.

07 квітня 2005 року Дрогобицька ОДПІ у Львівській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 000070/17-2, яким відповідно до абзацу шостого ст.1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (436/95) " визначила позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 460 453, 00 грн., у тому числі 460 453, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, головним чином виходив з того, що санкції, передбачені абзацом шостим ст.1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) , застосовуються до продавця, а тому застосування до позивача штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, головним чином виходив з того, що санкції, передбачені абзацом шостим ст.1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовуються до покупця, який сплачує готівкові кошти, а тому застосування до позивача штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Ці штрафні санкції застосовуються до продавця товарів (робіт, послуг) (одержувача готівкових коштів) за проведення ним готівкових розрахунків без видачі відповідного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує отримання ним готівкових коштів. Цей висновок випливає з п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , відповідно до якого касові операції, які визначаються, як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку, оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу шостого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за порушення ним п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) , є неправомірним, оскільки при проведені готівкових розрахунків він виступав, як покупець товарів (робіт, послуг) і платник готівкових коштів, а ці штрафні санкції застосовують виключно до продавця товарів (робіт, послуг) і одержувача готівкових коштів.

При цьому колегія суддів враховує те, що штрафні санкції, передбачені абзацом шостим ст.1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", були безпідставно визначені в податковому повідомленні - рішення податковим зобов'язанням з урахуванням того, що ці штрафні санкції не відносяться до податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) і вони не можуть визначатись податковими органами податковим зобов'язанням в податковому повідомленні - рішення із поширенням процедури Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови господарського суду Львівської області від 23 березня 2007 року, як такою, що помилково скасована.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2007 року скасувати, а постанову господарського суду Львівської області від 23 березня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.