Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2006

у справі № 7/226-2005 господарського суду Закарпатської області

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Закарпатської області від 14.09.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної ДПІ Закарпатської області від 31.03.2005 № 0001421730/0/378/2352911915/2719/17/К та від 13.06.2005 № 0001421730/1/378/2352911915/5024/К/17/1 про визначення суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20300,00 грн., в тому числі 12669,20 грн. - основний платіж та 7631,15 грн. - штрафні санкції.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач - суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа з 01.01.2002 по 31.12.2004 був платником єдиного податку. Відповідно до ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" позивач був звільнений від сплати, зокрема, податку на додану вартість.

В касаційній скарзі Хустська ОДПІ Закарпатської області просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що при переході на спрощену систему оподаткування позивач не подавав до податкового органу заяву про виключення його з реєстру платників ПДВ, і продовжував бути платником ПДВ. Заява про виключення з реєстру ПДВ подана позивачем тільки 10.09.2004 за № 2161/К, та свідоцтво платника ПДВ відповідно анульовано 10.09.2004, тому, за період з дня переходу на спрощену систему оподаткування (01.01.2002) до дня анулювання свідоцтва платника ПДВ (10.09.2004) позивач повинен був подавати до податкового органу декларації з ПДВ та відповідно сплачувати вказаний вид податку.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Статтею 2 наведеного Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач протягом 2002-2004 років перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, тобто був платником єдиного податку.

Згідно ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як, зокрема, податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Відповідно до приписів наведеної правової норми, сам по собі факт обліку позивача в реєстрі платників ПДВ впродовж цього періоду не покладає на нього обов'язок по сплаті ПДВ, оскільки встановлений статтею 6 названого Указу юридичний факт перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності звільняв позивача від такого обов'язку.

З огляду на викладене, підстави для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за І квартал 2002 по ІІІ квартал 2004 відсутні.

Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови господарського суду Закарпатської області від 14.09.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 у справі № 7/226-2005 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 14.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2006- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.