Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2004 року по справі № А-5/114-8/14 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Декра" до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2004 року, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Декра" до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 07.11.2005 року Вищий господарський суд України на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального, а саме, ст.ст. 8, 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0014882312/0 від 09.12.2003р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 57298,87 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 114597,74 грн., стали результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Фінансова компанія "Дека" за період з 01.10.2000р. по 01.07.2003р., які були закріплені в акті №1063/23-6-24685310 від 05.12.2003 року.

В акті перевірки податковий орган зазначив про порушення позивачем вимог ст.ст. 8, 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а саме, позивачем протягом серпня 2002р. – березня 2003р. були здійснені операції з купівлі акцій, емітентами яких були ЗАТ "Текстильторг", ВАТ "Оргхім", ВАТ "Іваничівський цукровий завод", ЗАТ "Укрнафтопром" у фізичних осіб – штатних працівників. При виплаті коштів по договорах купівлі-продажу товариством нарахування та утримання прибуткового податку не проводилось.

Статтею 8 розділу II Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов’язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, громадяни отримували доход відповідно до укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів, які належали їм на праві приватної власності, і не пов’язані з виконанням ними своїх трудових обов’язків за місцем основної робити (служби, навчання).

Зміст укладених фізичними особами угод купівлі продажу дають підстави вважати, що доход, отриманий ними за цими угодами відноситься за своєю природою до отриманих внаслідок відчуження своєї власності та оподатковується відповідно до положень ч.4 ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , згідно якого, при здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб’єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

З доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, відповідно до ч.1 ст.14 Декрету, податок обчислюється:

а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період;

б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 57298,87 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 114597,74 грн. за порушення вимог ст.ст. 8, 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, встановленим по справі обставинам, підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2004 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.