Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

У серпні 2006 року Кредитна спілка "Самопоміч"звернулась з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування розпорядження директора департаменту нагляду за кредитними установами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Оленчика А.Я. №441/10/1 від 12.05.2006 "Про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги"та рішення голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Альошина В.Б. 7055/12-8 від 19.07.2006.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.03.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 апеляційну скаргу Кредитної спілки "Самопоміч"задоволено. Постанову Господарського суду Харківської області від 20.03.2007 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Так, скаржник вважає, що в резолютивній частині рішення суду було зазначено короткий зміст позовних вимог, які не відповідають дійсним вимогам, що викладені Позивачем у позовній заяві, тобто суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог. Крім того, скаржник зазначає, що дії Держфінпослуг при застосуванні до Кредитної спілки "Самопоміч"заходу впливу у вигляді Розпорядження про дотримання вимог законодавства про фінансові послуги № 552/10/1 від 14 червня 2006 року є цілком правомірними і обґрунтованими положеннями чинного законодавства України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем була проведена перевірка позивача, про що складений акт від 19.05.2006 року за №589/10, в якому зазначено про порушення Спілкою вимог п.10.3 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 р. за № 797/8118 (z0797-03) (зі змінами та доповненнями), в частині невиконання зобов’язання фінансовою установою протягом десяти робочих днів після виникнення змін та / або доповнень до документів, поданих нею для внесення в Реєстр, письмово повідомити Держфінпослуг та надати відповідні підтверджувані документи і вимоги п.3.18 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 02.12.2003 р. № 146, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за № 1225/8546 (z1225-03) (зі змінами та доповненнями) в частині невиконання зобов’язання кредитної спілки протягом десяти робочих днів після виникнення змін та / або доповнень до документів, поданих нею для отримання ліцензії, письмово повідомити Держфінпослуг про зміни та надати відповідні підтверджуючі документи.

За результатами розгляду акту про порушення № 589/10 від 19.05.2006 Держфінпослуг було винесено Розпорядження № 552/10/1 від 14.06.2006 про дотримання вимог законодавства про фінансові послуги, яким на підставі ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пунктів 1.5 та 2.1 Положення № 125 зобов’язано Кредитну спілку "Самопоміч"в подальшому дотримуватися вимог Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Держфінпослуг №146 від 02.12.2003 (z1225-03) .

Згідно пункту 10.3 Положення про державний реєстр фінансових установ (z0797-03) фінансова установа зобов’язана протягом десяти робочих днів після виникнення змін та/або доповнень до документів, поданих нею для внесення в Реєстр, письмово повідомити Комісію та надати документи.

Згідно пункту 3.18 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг (z1225-03) кредитна спілка зобов’язана протягом десяти робочих днів після виникнення змін та/або доповнень до документів, поданих нею для отримання ліцензії, письмово повідомити Держфінпослуг про зміни та/або доповнення і надати відповідні підтвердні документи.

Зміна місцезнаходження кредитної спілки, як фінансової установи на адресу 61146 м. Харків, вул. Академіка Павлова, 148-А, кв. 4 виникла внаслідок внесення змін за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки до Статуту і відповідної реєстрації змін Виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.05.2006 та в Державному реєстрі підприємств та організацій України. Про ці зміни позивач повідомив Держфінпослуг шляхом надання за встановленою формами Заяви про переоформлення свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 01.06.2006 та Заяви про переоформлення ліцензії на здійснення діяльності кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів спілки на депозитні рахунки від 06.06.2006.

Станом на день складання акту –19.05.2006 у документах Кредитної спілки, що надавалися до Держфінпослуг для Держреєстру фінустанов і ліцензування, не відбулося жодних змін, тому обов’язку повідомляти Держфінпослуг не виникло.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відсутності в діях позивача порушень пункту 10.3 Положення про державний реєстр фінансових установ (z0797-03) та пункту 3.18 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг (z1225-03) , поскільки письмове повідомлення і підтверджувальні документи були відіслані кредитною спілкою 2 і 6 червня 2006 року, а надійшли до Держфінпослуг відповідно 6 і 9 червня 2006 року, тобто в установлений строк.

Також вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що в порушення ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулюванні ринків фінансових послуг"та п. 2.2. положення про заходи впливу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, відповідач у своєму розпорядженні №552/10/1 застосував до Кредитної спілки "Самопоміч"не передбачений ні Законом (2664-14) ні положенням захід впливу, що свідчить про перевищення директором департаменту нагляду за кредитними установами своїх посадових повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.