Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

Секретар

судового засідання: Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Добропіллявугілля"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

У серпні 2007 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля"про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року, в задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що враховуючи специфіку ДП "Добропіллявугілля", так як більшість посад на підприємстві пов’язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, з огляду на приписи Закону України "Про охорону праці" (2694-12) відповідач зобов’язаний використовувати працю інвалідів тільки на роботах без шкідливих умов. Чисельність працівників, зайнятих в ДП "Добропіллявугілля"в 2006р. на роботах не пов’язаних з шкідливими умовами праці складає 4415 осіб. На підприємстві відповідача працюють 497 інвалідів, тобто 11,26%.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції неможливо погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 19 ч.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"від 21.03.91 (875-12) № 875, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" (314-95-п) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Тобто, на підприємство покладено обов’язок із забезпеченням певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, тоді як пошуком підходящого робочого місця для конкретного інваліда займаються органи державної зайнятості.

Згідно приписів ст..20 Закону № 875 підприємства, установи й організації (незалежно від форм власності і господарювання), на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати до відділення Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та на здійснення заходів по їх соціально-трудовій та професійній реабілітації. Розмір відрахування визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі і організації за кожне незайняте інвалідом робоче місце. При цьому підприємства (об’єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –15894 осіб, фактично на підприємстві відповідача у 2006 році працював 497 інвалід. Хоча норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% - 636 осіб.

Виходячи з позиції як відповідача по справі, так і судів попередніх інстанцій, відповідач може самостійно зняти з себе встановлений законодавством обов’язок працевлаштовувати інвалідів на своєму підприємстві та сплачувати адміністративно-господарські санкції у випадку невиконання встановленого нормативу завдяки специфіки свого підприємства та на підставі Закону України "Гірничий закон України" (1127-14) , яким встановлюються спеціальні вимоги до працівників. Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності обов’язку відповідача визначати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Проте відповідно до частини 11 статті 19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

У листі від 04.07.2006 року № 06ю-156/1180 (v1180317-06) Міністерство праці та соціальної політики України також зазначає, що при визначені нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати загальну кількість робочих місць на підприємстві.

Крім зазначеного, Законом України "Гірничий закон України" (1127-14) взагалі норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не встановлюється, а тому вищевказаний Закон не може застосовуватись для розрахунку нормативу.

Таким чином, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, тому, відповідно до ст. 229 КАС України, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року скасувати.

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Добропіллявугілля"про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити, стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля"на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 2220805, 78 грн. та пеню в сумі 76617, 60 грн.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.