Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року,-

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними і перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

В заяві зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3 групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати усунути зазначені порушення провівши перерахунки.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 3 квітня 2008 року позов задоволено, зобов'язано УПФ провести позивачеві перерахунок державної пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 1 січня 2006 року та проводити перерахунок пенсії у випадку зміни мінімальної пенсії за віком або групи інвалідності.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково, зобов'язано УПФ провести перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у позові.

В запереченнях ОСОБА_1 просить судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення вважаючи, що апеляційний суд правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3 групи, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50,54 Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Розрахунок пенсії позивачу проведений, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" і становить 19,91 гривень.

Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) .

Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Тому, суд правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є правильним.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм.

Виходячи з наведеного, судове рішення у наведеній частині відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Правильним є рішення апеляційного суду і в частині скасування рішення суду першої інстанції, яким зобов'язано пенсійний орган проводити перерахунок позивачеві пенсії у випадку зміни розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним.

І оскільки рішення суду першої інстанції скасовано в апеляційному порядку, а тому воно не може бути переглянуте в касаційному порядку.

Керуючись статтями 223, 224, 23-1 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.