ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" січня 2010 р. м. Київ К-21651/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового
провадження касаційну скаргу
управління
праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної
державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на постанову
Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05
листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного
адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у справі за позовом
прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в
інтересах ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту
населення Красногвардійської районної державної адміністрації в
Автономній Республіці Крим, третя особа - Головне управління
Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, про
стягнення недоотриманої разової грошової допомоги, -
в с т а н о в и л а:
Прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 05 травня за 2006-2008 роки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що позивач є ветераном війни –учасником війни, а тому відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2006-2008 роках відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки провів їй виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті такої допомоги має керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)
, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої грошової допомоги за 2006-2008 роки у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_6 недоплачену щорічну разову грошову допомогу ветерану війни –учаснику війни за 2007 рік у сумі 1175,18 грн., та з 2008 рік –у сумі 1378,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2008 року залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржені рішення скасувати та постановити нове рішення про відмові в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та письмові заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами встановлено, що позивач є ветераном - учасником війни і має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня.
При цьому відповідач виплатив їй зазначену допомогу згідно з Законом України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки в таких розмірах: за 2006 рік –50,00 грн., за 2007 рік –55,00 грн., та за 2008 рік –65,00 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)
.
Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.
Статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Такі виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни здійснюються у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Водночас щодо такого права позивача на 2006 рік, то Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15)
встановлено виплати зі щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)
учасникам війни, до яких відноситься позивач, у 2006 році –в розмірі 50 грн.
При цьому зазначений Закон України, в період з 05 травня по 30 вересня 2006 року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу в порядку, визначеному частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не був визнаний неконституційним. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
учасникам війни була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 55 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України.
А також пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17)
частину 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п)
встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам війни здійснюється у розмірі 65 грн.
Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги за 2007, 2008 роки, суди дійшли висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України визнані неконституційними положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими встановлено виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Разом з тим, посилання судів на пункт 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07)
у справі № 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР)
(є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
, у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, а також на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08)
в частині визнання неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"колегія суддів вважає помилковим, оскільки зазначені рішення були прийняті після проведення виплати цієї допомоги.
Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року та 5 травня 2008 року) відповідач діяв згідно з чинним законодавством.
Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2007-2008 роках виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за 2007-2008 роки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)
були відсутні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 05 травня за 2006 рік, - з підстав, викладених в судових рішеннях.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у справі в частині задоволення позову –скасувати.
В задоволенні позову прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, про стягнення недоотриманої разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки –відмовити.
В решті судові рішення залишити без зміни.
постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: