Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Черкаської області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.

у справі № 04-14/4322А

за позовом Першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави, в особі Черкаської митниці

до Українсько – німецького закритого акціонерного товариства "Графія України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції

про стягнення до Державного бюджету України несплачених митних платежів

У вересні 2005 року Перший заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави, в особі Черкаської митниці звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Українсько – німецького закритого акціонерного товариства "Графія України" про стягнення до Державного бюджету України несплачених митних платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2003р. в газеті "Голос України" № 106 було опубліковано Закон України від 15.05.2003р. № 745-ІV "Про внесення змін до деяких законів України" (745-15) відповідно до якого пільги, якими користувалось підприємство було скасовано. Проте, відповідачем суму ввізного мита та податку на додану вартість сплачено не було, що зумовило необхідність звернення прокуратури Черкаської області до суду з позовом про стягнення несплачених митних платежів.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 03.02.2006р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. постанову Господарського суду Черкаської області від 03.02.2006р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення податку на додану вартість в сумі 30529,74 грн. Провадження в частині позовних вимог про стягнення ввізного мита в сумі 25441,45 грн. закрито.

Не погоджуючись з прийнятим в справі рішенням суду апеляційної інстанції, Перший заступник прокурора Черкаської області оскаржив його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2003р. Черкаською митницею по вантажно-митній декларації № 90200/3/007820 було здійснено митне оформлення 19318 кг багатошарового картону митною вартістю 127207,27 грн., ввезеного на адресу відповідача на виконання умов зовнішньоекономічної угоди № 051316/2001 від 29.01.2001р.

У графі 36 "Преференція" митної декларації підприємством зазначено про наявність пільги по сплаті ввізного мита, передбаченого пунктом "0" статті 19 Закону України від 05.02.1992р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф", та пільги по сплаті податку на додану вартість відповідно до пункту 11.33 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". В графі 47 "Нарахування мита та митних платежів" відповідачем було здійснено умовне нарахування ввізного мита в сумі 25441,45 грн. та податку на додану вартість в сумі 30529,74 грн.

Вказані суми підприємством сплачено не було.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.11.2004р. та постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2005р., залишених без змін постановою Верховного суду України від 19.04.2005р. у справі № 14/2711 за позовом Українсько – німецького закритого акціонерного товариства "Графія України" до Черкаської митниці про визнання недійсним податкового повідомлення Черкаської митниці № 03-30/3423 від 31.03.2004р., встановлено відсутність у відповідача зобов’язання щодо сплати ввізного мита за імпортований товар по вантажно-митній декларації № 90200/30078820.

Частиною 4 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження у справі підлягає закриттю у випадку, якщо є постанова чи ухвала, що набрали законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами.

За вказаних обставин суд другої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення суми ввізного мита у розмірі 25441,45 грн., оскільки відносно вказаної частини позовних вимог є судове рішення, яке набрало законної сили, з того самого спору і між тими самими сторонами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що публікація Закону України № 745-ІV від 15.05.2003р. (745-15) "Про внесення змін до деяких законів України" в газеті "Голос України" від 10.06.2003р. не може вважатись офіційним оприлюдненням змін до законів. Газета "Голос України" набула статусу офіційного друкованого видання лише з моменту внесення до Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" змін Указом Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 10.06.1997р. № 503 (503/97) " від 28.05.2004р. № 589/2004. Таким чином, на момент оформлення вантажно-митної декларації № 90200/3/007820 від 10.06.2003р. відповідача було звільнено від сплати податку на додану вартість.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6.10.3 Регламенту Верховної Ради України, підписані Президентом закони, та інші акти, прийняті Верховною Радою, публікуються державною та російською мовами Президією Верховної Ради у "Відомостях Верховної Ради України" протягом 30 днів, я також, в газеті "Голос України" протягом 5 днів і є офіційною публікацією.

Згідно з пунктом 1 розділу ХV Перехідних положень Конституції України (254к/96-ВР) , закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України (254к/96-ВР) .

Вищезазначене положення Регламенту не суперечить Конституції України (254к/96-ВР) .

Аналогічні приписи містяться й у інших нормативно-правових актах, що прийняті після набрання чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , зокрема статтею 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" встановлено, що Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та роз’яснення Кабінету Міністрів України, постанови Верховного суду України та Конституційного суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаціях, листках, тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 7 Митного кодексу України, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, офіційною публікацією вважається публікація у періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що опублікування Закону України № 745-ІV від 15.05.2003р. (745-15) "Про внесення змін до деяких законів України" в газеті "Голос України" від 10.06.2003р. є офіційним оприлюдненням, і вказані зміни набувають чинності з 10.06.2003р.

Отже, з дня оформлення вантажно-митної декларації № 90200/3/007820 названі пільги зі сплати податку на додану вартість було скасовано.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову Першого заступника прокурора Черкаської області в частині позовних вимог про стягнення податку на додану вартість в сумі 30529,74 грн.

Статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінено помилково.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного господарського суду в частині відмови в позові про стягнення податку на додану вартість в сумі 30529,74 грн. та залишити постанову Господарського суду Черкаської області від 03.02.2006р. в цій частині залишити в силі.

В частині закриття провадження у справі постанова суду апеляційної інстанції - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення податку на додану вартість в сумі 30529,74 грн., а постанову Господарського суду Черкаської області від 03.02.2006р. в цій частині залишити в силі.

В решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .