Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 року

та постанову Господарського суду Луганської області від 03.04.2007 року

по справі № 9/88пд-ад

за позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції

до 1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

2) Приватного підприємства "Лагост-Весткомпані"

про визнання недійсним господарського зобов'язання

У лютому 2007 року Антрацитівською об'єднаною державною податковою інспекцією подано позов про визнання договору, укладеного між відповідачами, недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, як такого що укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та застосувати до сторін правові наслідки, передбаченні ч. 1 ст. 208 ГК України, а саме зобов'язати 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу суму коштів у розмірі 528749,40 грн. одержану за виконаним зобов'язанням, та стягнути з 1-го відповідача на користь держави грошовий еквівалент отриманої продукції у розмірі 528749,40 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 03.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований недоведеністю в судовому процесі факту укладення спірного договору (виконання господарського зобов'язання) з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. При цьому суди виходили з того, що предметом дослідження у справі про визнання недійсним запису та припинення державної реєстрації ПП "Лагост-Весткомпані", на яку посилалась податкова інспекція в обґрунтування позовних вимог, є встановлення порушення другим відповідачем діючого законодавства щодо державної реєстрації підприємства, а не наявність у вказаного підприємства протиправного умислу при укладанні спірного договору, а відтак посилання податкового органу на обставини, встановлені цим рішенням суду, є безпідставним.

В касаційній скарзі Антрацитівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між відповідачами у справі в період з 1 жовтня 2005 року по 31 грудня 2005 року було вчинені господарські зобов'язання на загальну суму 528749 грн. 40 коп., що. Факт виконання договірних зобов'язань обома сторонами судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовується.

Як на підставу позову позивач посилається на те, що договірні зобов'язання між відповідачами виконувались з метою приховати від оподаткування доходи, тобто з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

В обґрунтування такого доводу позивач посилається на постанову Господарського суду Луганської області від 08.06.2006 року по справі № 10/284пн-ад, яким визнано недійсним запис від 08.06.2005 року № 13821020000004603 про державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства "Лагост-Весткомпані" та припинено вказану юридичну особу з моменту реєстрації.

Підставою для цього слугував встановлений судом факт реєстрації підприємства ОСОБА_2., як засновником, без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Крім того, слід зазначити що юридичним наслідком визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави, а саме по собі визнання у судовому порядку недійсним запису про державну реєстрацію ПП "Лагост-Весткомпані" не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.

Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 03.04.2007 року по справі № 9/88пд-ад в частині відмови в задоволенні вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.