Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 року

у справі № А27/362 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В листопаді 2006 р. позивач – ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі від 28.02.2005 року № 0000102600/0, № 0000282330/0 та № 0000262330/0.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року, позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі податкова інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року і закрити провадження у справі.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" за період з 01.04.2003 року по 30.09.2004 року.

За результатами перевірки складено акт №10/313-00190905 від 25.02.2005 року, яким встановлено, що позивачем в порушення:

- підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат витрати на утримання дитячого оздоровчого табору "Альбатрос" в сумі 283831,85 грн.;

- підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 вказаного Закону завищені валові витрати на 410008,94 грн. при придбанні будинків з метою розширення кар’єру;

- пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (303-99-п) , занижено збір на 71884,96 грн. за період з 01.01.2004 року по 11.01.2004 року, оскільки висновок Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем був отриманий товариством лише 12.01.2004 року.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем 28.02.2005 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000102600/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 151097,97 грн. з яких: 76264,78 грн. - основний платіж, 74833,19 грн. - штрафні санкції;

- № 0000282330/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 226646,96 грн. в тому числі: 114397,18 грн. - основний платіж, 112249,78 грн. - штрафні санкції;

- № 0000262330/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 100638,94 грн., в тому числі: 71884,96 грн. - основний платіж, 28753,98 грн. - штрафні санкції.

Визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005 року № 0000262330/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 100638,94 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України 19.07.1999 року № 162/379, базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.

Згідно з пунктом 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року, розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Враховуючи те, що податковий (звітний) період по збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу позивачем правомірно з 01.01.2004 року застосовувався коефіцієнт 1 при здійсненні розрахунків такого збору.

Крім того, судами обґрунтовано відмічено, що висновок Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем "Оцінка хвостосховища ІнГЗК як спеціального полігону для складування відходів гірничо-збагачувального переділу, який забезпечує захист навколишнього природного середовища" був затверджений 01.01.2004 року. Таким чином, вже станом на вказану дату хвостосховище мало ознаки спеціально створеного місця складування (полігону), що забезпечує захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення, і в даному випадку не має значення дата фактичного отримання такого висновку позивачем.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком судів щодо неправомірності визначення податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 28.02.2005 року № 0000102600/0 та № 0000282330/0 податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток в сумі 151097,97 грн. та 226646,96 грн. відповідно.

Правову позицію про відсутність в діяльності позивача порушень підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суди обґрунтували тим, що надання послуг з відпочинку є одним з видів господарської діяльності позивача, а тому ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на утримання дитячого табору відпочинку.

Так, підпунктом 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема, дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Актом перевірки встановлено, що дитячий оздоровчий табір "Альбатрос" надає платні послуги по оздоровленню дітей як працівників ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", так і дітей працівників сторонніх організацій. Вартість однієї путівки на оздоровлення дитини у дитячому оздоровчому таборі "Альбатрос" складає 740 грн., працівники ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" згідно колективного договору компенсують 10% вартості путівки, а працівники сторонніх організацій сплачують 100%. За перевіряємий період позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати понесені на утримання дитячого оздоровчого табору "Альбатрос", а саме витрати на заробітну плату основних його робітників.

Згідно статуту позивача (підпункт 3.2.32 пункт 3.2 стаття 3) предметом діяльності товариства є організація відпочинку, оздоровлення та спортивних заходів без зазначення для кого – своїх працівників чи для сторонніх осіб.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" надавались послуги по оздоровленню для своїх працівників.

За таких обставин, висновок судів про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на утримання дитячого оздоровчого табору "Альбатрос" є передчасними.

При новому розгляді справи судам необхідно встановити для кого саме позивачем надавались послуги по оздоровленню і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Також колегія суддів не може погодитись і з висновком судів про відсутність в діяльності позивача порушення підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об’єкта власності. Витрати, пов’язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

Суди вважали, що обов’язковою умовою застосування вказаної правової норми є здійснення господарських операцій з купівлі-продажу саме землі як окремого об’єкта власності. При цьому, судами встановлено, що позивачем придбавались у громадян житлові будинки, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу.

В зв’язку з цим, за висновком судів, позивачем правомірно, з посиланням на абзац 10 підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включено витрати на їх придбання до складу валових.

Однак, судами при розгляді справи не було взято до уваги посилання податкової інспекції в акті перевірки на те, що в перевіряємий період позивачем придбано житло у населення для подальшого знесення та розширення меж кар’єру.

Представник позивача в ході касаційного розгляду справи вказав, що йому не відомо про подальшу долю придбаного житла та земельних ділянок, на яких вони розташовані.

Отже, враховуючи мету, з якою було здійснено придбання позивачем житла у населення (для подальшого знесення та розширення меж кар’єру), судам необхідно було дослідити, як саме використовувались придбані об’єкти.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

В зв’язку з цим, відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.02.2005 року № 0000102600/0 та № 0000282330/0 підлягають скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 року в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000102600/0 від 28.02.2005 року та № 0000282330/0 від 28.02.2005 року та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.