Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року

у справі № 3/385/06-АП

за позовом Приватного підприємства "Туристичне агентство "За чотири моря"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

про визнання нечинним рішення

У серпні 2006 року приватне підприємство "Туристичне агентство "За чотири моря"звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним рішення.

Постановою господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 липня 2006 року № 0000882303/0.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено Акт б/н від 18 липня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3, Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі – Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме виявлено реалізацію путівки за готівку без застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 6500 грн.

На підставі Акта відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000882303 від 24 липня 2006 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 32 500 грн.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем здійснено реалізацію туристичного продукту, який належить іншим туристичним підприємствам, то такі розрахункові операції повинні проводитись із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має ліцензію на здійснення турагентської та туроператорської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі агентського договору від 18 червня 2006 року позивачем отримано попередню оплату за путівку до санаторію "Алуштінський", яку було проведено через касу позивача з оформленням прибуткового касового ордера та з видачею квитанції, підписаної і завіреної печаткою у встановленому порядку.

Приписами частини другої статті 5 Закону України від 15. вересня 1995 року № 324/95-ВР "Про туризм" визначено такі поняття: туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;

Відповідно до приписів статті 1 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. А згідно з приписами пункту першого статті 9 цього ж Закону - реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

А відтак, оскільки позивач не є, ані підприємством торгівлі, ані громадського харчування та надавав туристичні послуги в місцях своєї господарської діяльності, шляхом проведення розрахунків у касі підприємства і з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою у встановленому порядку, то висновок відповідача про те, що при продажу туристичного продукту, який належить іншим туристичним підприємствам, розрахункові операції повинні проводитись із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку є помилковим.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .