Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2008

у справі № 2-27/8158-2006А

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1.)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_2.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням уточнень до нього) подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.03.2006 № 000581701/0 та від 27.03.2006 № 0000591701/0 з мотивів їх прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2008, позов задоволено повністю з підстав незаконності проведення податковим органом позапланової документальної перевірки СПД ОСОБА_1., висновки якої було покладено в основу прийняття оспорюваних рішень ДПІ. Крім того, як зазначено судами, під час здійснення цієї перевірки ДПІ не перевірялися необхідні первинні документи позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти рішення про відмову у позові. Скаргу мотивовано тим, що спірну позапланову перевірку СПД ОСОБА_1. було проведено на виконання постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим в порядку частини 13 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а тому проведення цієї перевірки цілком відповідає вимогам чинного законодавства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи встановлено, що:

- на виконання постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 02.03.2006 ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності СПД ОСОБА_1. за період з 12.01.2005 по 02.03.2006, оформлену актом від 20.03.2006 № 124/17-1/2180423972, в ході якої було виявлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку без наявності необхідних підтверджуючих документів, невключення до податкового зобов’язання з ПДВ сум податку, які надійшли на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_1., а також порушення позивачем статей 13, 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян";

- за наслідками цієї перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2006 № 0000591701/0, відповідно до якого СПД ОСОБА_1. визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 2 588 779,88 грн. (у тому числі 1 821 979,15 грн. основного платежу та 866 800,73 грн. штрафних санкцій), та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2006 № 0000581701/0, за яким позивача зобов’язано сплатити 332 374,31 грн. податку з доходів фізичних осіб.

В основу рішень про задоволення позову судами було покладено, зокрема, той факт, що постановою прокуратури Автономної Республіки Крим від 21.03.2006 було скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 02.03.2006, яка слугувала підставою для проведення спірної перевірки, а відтак висновки останньої не можуть бути взяті до уваги під час ухвалення рішень зі спору.

Однак з такою юридичною оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Адже згідно зі статтею 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин):

позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин… (частина шоста);

позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду (частина сьома);

позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду (частина восьма);

позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (частина восьма).

Таким чином, за наявності обставин, зазначених у названому Законі, позапланова виїзна перевірка здійснюється за наказом керівника податкового органу, а в інших випадках (тобто з підстав, які не перелічені у наведеній статті Закону) –за рішенням суду.

Втім частиною тринадцятою цієї ж статті Закону передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Однак судами не перевірено належним чином підстави проведення спірної перевірки, не з’ясовано, чи було порушено кримінальну справи щодо СПД ОСОБА_1. на момент проведення цієї перевірки, та не надано належної правової оцінки тій обставині, що на дату здійснення спірної позапланової перевірки (20.03.2006) постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 02.03.2006 відмінено не було.

До того ж, слід зазначити, що власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Адже перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб’єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак жодним чином не звільняє платника від обов’язку сплати податкових зобов’язань та штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, навіть виявлений факт незаконності проведення спірної перевірки не має обов’язковим наслідком недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

Тому для того, щоб дійти правильного висновку про правомірність (або незаконність) прийняття ДПІ оспорюваних податкових повідомлень-рішень судам слід було вичерпно з’ясувати зміст виявлених контролюючим органом правопорушень податкового законодавства, на підставі дослідження оригіналів первинних бухгалтерських та інших документів позивача встановити зміст та характер здійснених ним господарських операцій, які є об’єктом оподаткування, перевірити правильність викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо сум належних до сплати обов’язкових платежів СПД ОСОБА_1.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням викладеного ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи у на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час такого розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

До того ж, варто зазначити, що остаточні позовні вимоги СПД ОСОБА_1. полягають у визнанні нечинними оспорюваних рішень. Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним – індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб’єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта –визнання його нечинним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим віл 31.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 у справі № 2-27/8158-2006А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.