Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року у справі №2-а-212/2008 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка про зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди, -

У лютому 2008 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в м. Шепетівка про підвищення пенсії від розміру мінімальної пенсії за віком, стягнення недоплат та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначали про те, що являються дітьми війни, а тому згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року з січня 2006 року мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач, упродовж січня - грудня 2006 р., відповідно до вимог положення ст. 6 Закону № 2195-ІУ не підвищив їм пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в порушення ст. 22 Конституції України, дію ст. 6 Закону № 2195-IV було зупинено, тим самим було порушено їхнє гарантоване державою право на державну соціальну підтримку, як дітям війни. Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 р. (справа № 1-29/2007) визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення вказаного рішення п. 12. ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 11 цього Закону.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачам недоплачену доплату до пенсії у відповідності до вимог ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду в м. Шепетівка просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачі являються дітьми війни, що стверджується посвідченнями, виданими управлінням соціального захисту населення Шепетівського міськвиконкому 14.02.1995 року та 12.03.1992 року, відповідно.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (v0a6p710-07) від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане неконституційним.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

На час розгляду даної справи судом першої інстанції розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 (749-16) та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рп (v0a6p710-07) від 09.07.2007 р. має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, то суди дійшли вірного висновку про те, що позивачі мають право на перерахунок підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка відхилити, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.