Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської ОДПІ на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 та постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2007 у справі № 2-а-98/07 за позовом ОСОБА_5 до Лубенської ОДПІ про визнання дій неправомірними

ОСОБА_5 звернулась з адміністративною позовною заявою до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про визнання дій Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області щодо зобов'язання ОСОБА_5 сплачувати податок на прибуток за ставкою 13% за отриману у 2006 році спадщину у вигляді земельної частки (пай) після померлого її батька ОСОБА_6 неправомірними.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2007 у справі № 2-а-98/07 позовні вимоги задоволено повністю: дії Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції визнано неправомірними.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Лубенської ОДПІ Полтавської області на користь ОСОБА_5 судового збору в розмірі 8,50 грн . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 8,50 грн. В іншій частині постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 та постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2007 у справі № 2-а-98/07 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що після смерті батька ОСОБА_6 позивачка, ОСОБА_5, успадкувала його майно, що складається з земельної частки (паю), посвідченого сертифікатом НОМЕР_1 від 30.12.1996 виданого Лубенською районною державною адміністрацією, що посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори Полтавської області 26.09.2006. Вартість земельної частки (паю) складає 40318,56 грн. (а. с. 6).

19.02.2007 Лубенською ОДПІ Полтавської області, на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) № 889 від 22.05.2003, прийнято податкове повідомлення № 000017170/0, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 5241,41 грн. (а.с.7).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, не належить до жодного із різновидів об'єктів комерційної власності і не є об'єктом, що підлягає оподаткуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

В силу вимог п.п.13.1, 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"- доходи у вигляді успадкованих об'єктів нерухомого та рухомого майна оподатковується за старкою 0%, якщо вони були отримані від родичів членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення.

Згідно п.п. 1.20.4 абз.2 цього закону передбачено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік, або дружина, діти як такої фізичної особи, так її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

Як встановлено судами, ОСОБА_5 є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_6, тобто є родичкою першого ступеня споріднення, що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про одруження позивачки, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

У відповідності до підпункту "в"п.13.1 ст. 13 вказаного Закону, об'єктом спадщини платника податку є об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне праве), власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна власність ( промислова ) власність або право на отримання доходу за нею.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу"наведено вичерпний перелік видів цінних паперів, серед яких сертифікатна право на земельну частку (пай) не зазначено.

Що стосується доводів Лубенської ОДПІ Полтавської області викладених в касаційній скарзі про те, що сертифікат на право на земельну частку відноситься до об'єктів комерційної власності, а саме являється корпоративним правом, то вони спростовуються наступним.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до Закону, а також інші правомочності, передбачені Законом та статутними документами.

Сертифікат на земельну частку (пай) не надає можливості його власнику брати участь в управлінні господарською організацією, отримувати певну частку прибутку (дивідендів) даної організації та актив у разі її ліквідації.

Отже суди дійшли вірного висновку, що право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, не належить до жодного із різновидів об'єктів комерційної власності і не об'єктом, що підлягає оподаткуванню.

Згідно ст.ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування "передбачено, що ставки податків і об'єкти оподаткування повинні встановлюватися виключно законами України про оподаткування.

Законодавчою базою України не передбачено оподаткування сертифікату на земельну частку (пай) отриманих у спадщину родичами першого ступеня споріднення

У зв'язку з цим встановлення об'єктів оподаткування в будь - який інший спосіб органами, державної податкової служби суперечить Закону (1251-12) .

Судова колегія звертає увагу на те, що оскільки згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, то апеляційним судом вірно скасовано постанову суду в частині стягнення судового збору з відповідача та ухвалено стягнення судового збору в розмірі 8,50 грн. на користь ОСОБА_5 з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Лубенської ОДПІ слід відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 у справі № 2-а-98/07 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Лубенської ОДПІ відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 у справі № 2-а-98/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.