Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради, Головного УПСЗН в особі Черкаського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення грошової допомоги за касаційною скаргою УПСЗН виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до УПСЗН виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради, Головного УПСЗН в особі Черкаського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2003 року він є учасником бойових дій, а з 13 грудня 2005 року –інвалідом війни 2-ої групи і відповідно до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі –Закон № 3551) щорічно до 05 травня має право на отримання разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком та як інваліду війни другої групи –в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Проте, у період 2005-2006 років така грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь 4 040 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до УПСЗН виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради, Головного УПСЗН в особі Черкаського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення грошової допомоги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Скасовано постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2007 року.

Позов задоволено.

Стягнуто з УПСЗН виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради на користь ОСОБА_6 4040 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги.

Стягнуто з УПСЗН виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради на користь Державного бюджету України 60,60 грн. судового збору.

У касаційній скарзі УПСЗН виконавчого комітету Соснівської районної у

м. Черкаси, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без зміни постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону № 3551 (3551-12) .

Між тим, на думку колегії суддів, такий висновок зроблений апеляційним судом з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач з 2003 року є учасником бойових дій, а з 13 грудня 2005 року - інвалідом війни 2-ої групи.

Статтею 13 Закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій та інвалідам війни 2-ї групи щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти та восьми мінімальних пенсій за віком відповідно.

Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) встановлено виплату цієї допомоги учаснику бойових дій в розмірі 250 гривень, а Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) –інваліду війни другої групи в розмірі 330 грн.

Зазначені Закони України в період з 05 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, Конституційним Судом України не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2005-2006 роки фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахував суд апеляційної інстанцій під час вирішення даного спору, чим порушив правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону № 3551 (3551-12) .

З огляду на викладене рішення суду другої інстанцій підлягає скасуванню, а постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2007 року залишенню без зміни.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради, Головного УПСЗН в особі Черкаського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення грошової допомоги скасувати, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.