Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Луганські акумулятори"на постанову господарського суду Луганської області від 25 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Луганські акумулятори"до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Правлення Пенсійного фонду України про визнання недійсним повідомлення, –

Доповідач Гордійчук М.П.

В травні 2006 року Відкрите акціонерне товариство Науково-виробнича фірма (надалі –ВАТ НВФ) "Луганські акумулятори"звернулось до господарського суду Луганської області з вимогами про визнання недійсним повідомлення (розрахунку) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області на суму 521 грн. 76 коп. за вересень –листопад 2005 року, які направлені листом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 29.11.2005 року №8025/06; визнання недійсними рішень управлінь Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 22.12.2005 року №8586/06, Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2006 року №283/03-10 та Пенсійного фонду України від 07.04.2006 року №4294/07-10.

Постановою господарського суду Луганської області від 25 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ВАТ НВФ "Луганські акумулятори"просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ВАТ НВФ "Луганські акумулятори"зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Ленінському районі м. Луганська 23.02.1999 року.

Відповідно до законодавства, позивач відшкодовує Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених колишнім робітникам підприємства.

Зобов'язання підприємств та організацій згідно Закону № 1058 по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій пов'язані з покриттям пенсійних виплат і послуг Пенсійного фонду.

Обов'язок по відшкодуванню вказаних витрат встановлений п. 2 Прикінцевих положень закону. Відповідно до останнього підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Порядок відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пенсій регулюється Інструкцією №21-1 (z0064-04) , яка згідно розроблена відповідно до Законів № 1058 (1058-15) та № 400, затверджена в установленому порядку, зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому є нормативно-правовим актом.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 (z0064-04) передбачено, що органами Пенсійного Фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки про фактичні витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 складені управлінням Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області, тобто, не за місцезнаходженням ВАТ НВФ "Луганські акумулятори", та був направлений останньому через орган Пенсійного фонду місцезнаходження позивача – через Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Луганська відповідно до порядку, передбаченого п. 6.10 Інструкції №21-1.

Строки направлення розрахунку вказаним пунктом Інструкції №21.-1 (z0064-04) не передбачені.

Отже, при надісланні позивачу розрахунків органи Пенсійного фонду діяли в порядку, передбаченому діючими нормативно-правовими актами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення органів Пенсійного фонду відповідають діючому законодавству та фактичним обставинам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Луганські акумулятори" відхилити.

Постанову господарського суду Луганської області від 25 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.