Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 19.03.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2007

у справі № 15/26-07-134А

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Енергоремонтналадка"

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси

за участю прокуратури Суворовського району м.Одеси

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Одеської області від 19.03.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2007, позов МПП "Фірма "Енергоремонтналадка" задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 09.11.2006 №0003592301/0, від 08.12.2006 №0003852301/0/1 визнано недійсними.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Прокурор підтримав вимоги касаційної скарги відповідача.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2005 року, за результатами якої складено акт №10436/23-50/23990703 від 08.11.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0003592301/0 від 09.11.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 69404,19 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін, а також прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 08.12.2006 №0003852301/0/1 про визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31233,42 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування стали висновки відповідача про неможливість встановлення факту надходження до бюджету сум податку на додану вартість від контрагентів позивача ПП "Пілігрім", яке рішенням Господарського суду Одеської області від 30.12.2005 визнано банкрутом, та ПП "Промінтер", щодо якого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області розпочато ліквідаційну процедуру.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при формуванні податкового кредиту та визначенні суми бюджетного відшкодування, за господарськими операціями по придбанню товарів у ПП "Пілігрим" та ПП "Промінтер". Здійснення зазначених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентами позивача, які на час їх складання були платниками податку на додану вартість, платіжними дорученнями та рахунками, згідно яких оплата товару здійснена в повному обсязі у т.ч. ПДВ, що не спростовано відповідачем.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, під час здійснення ліквідаційної процедури в процесі банкротства, вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

З огляду на викладене, висновки судів про відсутність у відповідача підстав для зменшення бюджетного відшкодування сум ПДВ, визначених у відповідності з приписами наведених вище норм, є правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 19.03.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2007- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.