22-а-41913/08 Про стягнення боргу зі сплати фінансових санкцій та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 25.12.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чуднівського підприємства "Харчовик" на постанову Господарського суду Житомирської області від 13.11.2008 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області до Чуднівського підприємства "Харчовик" про стягнення 23865, 68 грн., -

08.11.2006 УПФ України в Чуднівському районі Житомирської області звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення на його користь з відповідача 23865,68 грн. боргу зі сплати фінансових санкцій та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 13.11.2008 позов задоволено частково: стягнуто з Чуднівського підприємства "Харчовик" на користь УПФ України в Чуднівському районі Житомирської області 23651,98 грн. заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що рішеннями УПФ України в Чуднівському районі № 91 від 15.09.2006 та № 92 від 15.09.2006 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду було встановлено, що відповідач має до УПФ України в Чуднівському районі борг, визначений у відповідності до ч. 8, п. 2, ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в загальній сумі 23865,68 грн.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи документально підтверджується нарахування Чуднівському підприємству "Харчовик" сум боргу, а саме штрафних санкцій та пені згідно рішень УПФ України в Чуднівсьому районі від 15.09.2006 №№ 91, 92:

- відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штрафна (фінансова) санкція – 1038,69 грн. згідно до акту перевірки від 18.08.2006, якою встановлено затримку сплати узгоджених зобов'язань понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничних термінів, визначених п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ за період з 22.09.2003 по 25.12.2003 (а. с. 4);

- відповідно до ч. 8, п. 2, ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV штрафна (фінансова) санкція – 11629,29 грн. згідно до акту перевірки від 18.08.2006, якою встановлено затримку сплати страхових внесків понад строки, визнані вимогами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV за період з 03.02.2004 по 01.12.2005 (а. с. 5).

Колегія суддів не погоджується з даними рішеннями, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції було встановлено та не заперечується сторонами, що нарахування штрафної санкції згідно ч. 8, п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV здійснено з арифметичною помилкою, чим вони завищені на суму 213,70 грн. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 213,70 грн. штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Згідно до п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Абзацем 1 частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Сторонами не заперечується, що спірні суми страхових внесків хоча і були сплачені відповідачем, проте несвоєчасно.

Враховуючи зазначене, позивач дійшов правильного висновку про порушення Чуднівським підприємством "Харчовик" вимог п.п. 5.3.1 пп. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ за період з 22.09.2003 по 25.12.2003 та вимог ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV за період з 03.02.2004 по 01.12.2005.

В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 106 Закону № 1058-IV на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону (1058-15) сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 1 Закону № 1058-IV).

Рішенням № 91 від 15.09.2006 до відповідача були застосовані санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до яких у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу доводи апелянта стосовно того, що з набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (1058-15) запроваджено обов'язкові страхові платежі, які згідно статті 18 цього Закону виведено із системи оподаткування.

Зокрема, стаття 1 Закону № 1058-IV визначає страхові внески, як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше та кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (1058-15) . Також згідно пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) погашення заборгованості із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року та не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону, як це передбачено для страхових внесків.

Отже, оскільки спірне рішенням № 91 від 15.09.2006 стосується періоду перевірки з 22.09.2003 по 25.12.2003 (а. с. 4), то дійсно застосуванню підлягали штрафні санкції, передбачені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, а не п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, що вірно зазначено апелянтом.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови на цій підставі, оскільки як п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, так і п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачені однакові штрафні (фінансові) санкції – у розмірі 50 % погашеної суми несвоєчасно сплачених страхових внесків. Більш того, на відміну від штрафних санкцій, нарахованих рішенням УПФ України в Чуднівському районі від 15.09.2006 № 91 на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, які містять також і пеню, передбачену ч. 8 цієї ж статті (була нарахована на недоїмку з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу), рішення УПФ України в Чуднівському районі від 15.09.2006 № 91 не містить додаткових штрафних санкцій, а тому не порушує права апелянта порівняно із вимогами ст. 106 Закону № 1058-IV.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не доведена неправомірність оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Чуднівського підприємства "Харчовик" - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 13.11.2008 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.