Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року у справі №2-а-400/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною, -

У вересні 2007 ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації просить касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи з 24.11.1992р. та інвалідом 3 групи.

З довідки Луганської обласної МСЕК від 16.04.03р. вбачається, що позивачу при повторному огляді була встановлена 3 група інвалідності, внаслідок виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Згідно до ст.48 цього Закону ( в редакції, що діяла на дату встановлення інвалідності) одноразова компенсація особам, які стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, але не менше 5 тисяч карбованців.

Наведеною нормою також встановлено, що виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Статтею 63 наведеного Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника, затвердженого наказом МНС України від 31 грудня 1996 р . N 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 1997 р. за N 129/1932 (z0129-97) , виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводиться: працюючим громадянам - за місцем основної роботи (служби, навчання); непрацюючим пенсіонерам - органами, які виплачують пенсії.

З довідки від 13.09.2007р. №107 вбачається, що позивач працював у ДП ЗАТ "Трест Донбастрансбуд "Будівельно-монтажний поїзд №7" з 20.09.1983р. Тобто, на дату встановлення 3 групи інвалідності (24.11.1992р..) позивач перебував у трудових відносинах з ДП ЗАТ "Трест Донбастрансбуд "Будівельно-монтажний поїзд №7".

Обов'язок щодо виплати компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , працюючим пенсіонерам був покладений на органи праці та соціального захисту населення тільки постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. N 887 "Про внесення змін до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" (887-2002-п) , тобто з 01.07.2002р. Постанова КМУ від 01.07. 2002 р. N 887 (887-2002-п) зворотної дії у часі не має, тобто, не поширюється на правовідносини, які виникли 24.11.1992р.

Окрім того, позивач звернувся до суду з порушенням строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами наведеної норми строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачеві 3 група інвалідності була встановлена з 24.11.1992р.

За таких обставин, дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.