Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року у справі №2а-66/07 за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною, -

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради, в якому просив суд зобов’язати відповідача виплатити на його користь недоотримані суми на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2001-2007 роки.

Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року скасована постанова Першотравенського міського суду в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанова Першотравневського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2007 року залишена без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Судом було встановлено, що позивач віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Однак, за 2004-2005 роки за Управління праці та соціального захисту населення виплатило ОСОБА_6 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік –26 грн. 70 коп., за 2005 рік –100 грн..

Судом правильно при вирішенні спору застосовано ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема, на час виплати допомоги позивачу за 2004-2005 роки, а не Постановою № 562 (562-2005-п) .

Зазначеною Постановою № 562 (562-2005-п) всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі .

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону № 796-ХІІ та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не постанова КМУ №562 (562-2005-п) .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) за 2004-2005 роки суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Разом з тим, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки статтею 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"на 2006 рік зупинено.

Зазначені норми Закону не були визнані неконституційними, а тому підлягали застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.