К-260/07 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 01.07.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Львівської області від 13.07.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р., адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.04.2006 р. № 0000901170/3785/3, №0000911700/3785/3, 0004351500/3, 0004371500/3, 0004511500/3, 0000461500/3, 0004381500/3. Стягнуто з ДПІ у Жидачівському районі на користь Державного госпрозрахункового підприємства "Подорожненський рудник" 85,00 грн. державного мита.

ДПІ у Жидачівському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі. Посилаються на порушення судами норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 241 Господарського кодексу України, п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомлення рішення про застосування до позивача штрафів за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, плати за землю та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин прийняті на підставі актів перевірки від 27.09.2005 р. №373/15-0 та від 03.10.2005 р. № 50, якими зафіксовані порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до штрафних санкцій, які визначаються Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №ё2181-ІІІ (2181-14) , застосовуються строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки вказані санкції є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. 239, ст. 241 Господарського кодексу України. Штрафні санкції застосовані з порушенням шестимісячного строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суди допустили порушення норм матеріального права та неповне з’ясування обставин у справі, що могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 1 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.5 статті 1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) визначається, як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Таким чином, штрафна санкція, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, застосовується виключно у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (2181-14) .

За вимогами п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у визначених цією нормою Закону розмірах, який визначається в залежності від кількості днів затримки.

Отже, порушення платником податків строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, встановлених п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, тягне за собою накладення на нього контролюючим органам штрафу шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи із вимог п. 1.9 Закону є повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ встановлено строки давності та їх застосування.

Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, враховуючи строки давності, визначені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки застосування штрафних санкцій за порушення платниками податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

У розрізі наведеного, суди мали надати правову оцінку діям податкового органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, у зв’язку з чим достовірно встановити, чи допустив позивач порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, яке б полягало у порушенні строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, чи застосовані штрафні санкції податковим органом у межах строку давності, встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 такого Закону та чи застосовані штрафні санкції з дотриманням вимог п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 13.07.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.